Abstract:
Діяльність лікаря має свої особливості: соціальна значимість, активізація інтелектуальних, психологічних і фізичних зусиль з боку лікаря, важливість лікарської помилки, наявність правової відповідальності, контроль діяльності на законодавчому рівні, наявність ризику для здоров'я самого лікаря. Тому важливим
є не лише здобуття теоретичних і практичних знань і вмінь, а й формування у майбутніх лікарів комунікативних здібностей, оскільки у своїй діяльності лікар постійно взаємодіє як з пацієнтами, так і з колегами і керівництвом. Окрім того вміння спілкуватися з оточуючими забезпечує ефективне виконання лікарем своїх професійних обов'язків. В процесі роботи було розкрито сутність основних понять наукового дослідження, виокремлено структурні компоненти комунікативної компетентності та визначено організаційно-педагогічні умови її формування. Встановлено, що в структуру комунікативної компетентності входять наступні компоненти: мотиваційно-ціннісний, емоційно-вольовий і перцептивний, оскільки саме вони дозволяють розглядати людину та її здоров'я як основний пріоритет в професійній діяльності лікаря, а також передбачають наявність певних якостей та вмінь спілкуватися з пацієнтом, сприймати і розуміти його психоемоційний і фізичний стан. За результатами опитування виявлено, що у більшої половини респондентів (63,7%) немає ніяких проблем при спілкуванні, решта студентів відмічають труднощі у підтриманні взаємовідносин у колективі, відсутність бажання вести з ким-небудь бесіду, нерішучість першому вступити в діалог і щось запитати або постійні конфлікти з оточуючими.
