Abstract:
У статті розкрито сутність педагогічної культури викладача ЗВО, наголошено, що якісна педагогічна діяльність залежить від особистісних, психологічних, фахових характеристик самого педагога. У зв'язку з цим визначено вимоги до педагогів, які працюють у закладі вищої освіти. Увагу зосереджено на необхідності проходження аспірантами педагогічної практики, що є надзвичайно важливим елементом у системі підготовки науково-педагогічних кадрів. У результаті аналізу наукових джерел подано визначення професійної та педагогічної культури. Педагогічна культура – це гармонія високорозвиненого педагогічного мислення, знань, почуттів і професійної творчої діяльності, що сприяє ефективній організації педагогічного процесу. Схарактеризовано основні компоненти педагогічної культури викладача ЗВО: культура педагогічного мислення, духовно-моральна культура, культура спілкування. Під педагогічним мисленням розуміється особливий стиль професійного мислення педагога, що реалізується в інтелектуальній і практичній діяльності та приводить до ефективної роботи освітнього процесу. Духовно-моральна культура педагога – це інтегральна система особистісних і професійних якостей особистості, таких як духовність, моральна свідомість, професійна етика, що сприяють активній професійній діяльності викладача з метою формування моральних якостей у студентів. Щодо третього компонента, то немає сумніву, що основним завданням педагогічного спілкування є встановлення, налагодження та підтримання взаємовідносин із колегами та студентами. І характер взаємин педагога з тими, з ким він змушений контактувати під час виконання своєї професійної діяльності, безпосередньо впливає на її успішність та ефективність. Зроблено висновок про те, що всі розглянуті сторони педагогічної діяльності рівнозначно важливі й недооцінка будь-якої з них може призвести до вкрай небажаних результатів.
