Abstract:
Мета дослідження – оцінити кількість та характер шлуночкової екстрасистолії
у жінок з гіпертонічною хворобою і стабільною формою ішемічної хвороби
серця за даними холтерівського моніторування електрокардіограми.
Матеріал і методи.Обстежено 30 жінок з гіпертонічною хворобою ІІ стадії та
ішемічною хворобою серця, стабільною стенокардією напруги II-III
функціональних класів за Канадською класифікацією кардіологів, середній вік
– 68,07+1,47 років. Всім хворим проводилося холтерівське моніторування
електрокардіограми з подальшим аналізом порушень серцевого ритму.
Результати та обговорення. За результатами холтерівського моніторування
електрокардіограми виділено 2 клінічні групи: 1-а група– пацієнти з
гіпертонічною хворобою із супутньою ішемічною хворобою серця і без
шлуночкової екстрасистолії (n=15); 2-а група - пацієнти з гіпертонічною
хворобою із супутньою ішемічною хворобою серця і частою шлуночковою
екстрасистолією (n=15). Визначили, що у пацієнтів 2-ї групи середня кількість
шлуночковихектрасистол за добу була 9866,2+274,1. У 7 (46,67%) пацієнтів
реєструвалися політопні шлуночкові екстрасистоли, у 9 (60,00%) - парні та
групові шлуночкові екстрасистоли; середня кількість парних і групових
шлуночкових екстрасистол за добу – 42. При чому у 9 (30%) пацієнтів
шлуночкова екстрасистолія мала характер алоритмії, у 21 (70%) –
інтермітуючий характер з епізодами аритмії тривалістю 10,3+2,0 годин на добу.
991
Також у пацієнтів 2-ї групи зареєстровано недостовірне збільшення кількості
надшлуночкових есктрасистол (1064+98 і 1310+142 відповідно); у 6-х (40%)
жінок зареєстровано 2 епізоди нестійкої шлуночкової тахікардії із середньою
тривалістю пароксизму 8,57+2,01 с; ще у 2-х (13,33%) жінок – 2 епізоди
фібриляції передсердь із середньою тривалість пароксизму 6,57+1,07 с.
