Abstract:
У статті проаналізовано сучасний стан розуміння модерністських
драматичних творів, на прикладі психодрами Володимира Винниченка
як типової європейської модерної драми зламу століть, що паралелить
із ідеями провідних драматургів Західної Європи, зокрема, із ідеями
Генріка Ібсена, Бернарда Шоу, Моріса Метерлінка, Станіслава Пшиби шевського, і універсальна на рівні простеження транзитивності аван гардистських ідей зламу століть. Сучасне сприйняття інсценізації та
театральної культури відіграє підкреслено важливу роль у становленні
особистості на новому помежів’ї епох, опираючись на досвід драми
попереднього помежів’я, і зафіксоване у викликах, які принесені
черговим силовим протистоянням посеред Європи (ідеться про
інтервенцію зі сходу в Україні). Долання психологічних проблем,
розв’язування гострих психологічних конфліктів, розуміння ґендерної
чутливості, цілком поясненне на рівні психодрами «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» Володимира Винниченка83, сприяє втіленню проблемі
особистісного усуспільнення та індивідуальної стійкості.
