Аннотации:
Метаболічний синдром (МС) та ожиріння проявляються різними фенотипами, які часто виникають під впливом нездорового способу життя, недостатньої фізичної активності та нераціонального харчування. Однак на цей час недостатньо вивчене питання щодо фенотипування ожиріння за метаболічними проявами та співвідношенням жирової тканини. Мета. Встановити закономірності антропометричних змін, показників вуглеводного і ліпідного обмінів (ВО, ЛО) залежно від фенотипу ожиріння. Матеріал і методи. На базі Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого
ендокринологічного центру було обстежено 88 осіб (чоловіків – 25 осіб, жінок – 63 особи). Середній вік обстеженої групи становив 37,42±11,77 року. В усіх пацієнтів збирали анамнез за шкалою оцінки ризику розвитку діабету, розробленою Фінською асоціацією діабету (The Finnish Diabetes Risk Score, FINDRISK), проводили об’єктивне обстеження, лабораторно визначали показники ВО і ЛО. На основі отриманих результатів була створена база даних в Excel (Microsoft Office 2007, США) та в програмному пакеті Statistica 7. Результати. Усі пацієнти були розподілені на 4 клінічні групи відповідно до
4-х фенотипів ожиріння (групи ФI, ФII, ФIII і ФIV). Було доведено, що навіть при нормальній масі тіла в пацієнтів починають відмічати метаболічні порушення, що можна пов’язати зі збільшенням об’єму талії (ОТ) і відсотка вісцерального жиру (ВЖ), тоді як у пацієнтів з ожирінням (група ФІІІ) змін ВО і ЛО не було зафіксовано. Рівні систолічного і діастолічного артеріального тиску (САТ, ДАТ) не виходили за межі референтних значень, що підтверджує наявність метаболічно здорового ожиріння. Не виявлено вірогідної різниці при проведенні порівняльної характеристики між групами пацієнтів з
ожирінням та без ожиріння (p>0,05). Сила кореляційного зв’язку між відсотком ВЖ та показниками ВО і ЛО була значно вищою порівняно з індексом маси тіла (ІМТ). Висновок. Ступінь ожиріння не має принципового впливу на вираженість порушень ВО і ЛО, а в основі прогресування змін лежить саме зміна відсотка ВЖ.
