Репозиторій Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова

Особливості вуглеводного і ліпідного обмінів залежно від фенотипу ожиріння

Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.author Секрет, Т. В. uk_UA
dc.contributor.author Власенко, М. В. uk_UA
dc.date.accessioned 2025-03-10T15:43:38Z
dc.date.available 2025-03-10T15:43:38Z
dc.date.issued 2024
dc.identifier.citation Секрет Т. В. Особливості вуглеводного і ліпідного обмінів залежно від фенотипу ожиріння / Т. В. Секрет, М. В. Власенко // Ендокринологія. – 2024. – Т. 29, № 1. – С. 17–24. uk_UA
dc.identifier.other DOI: 10.31793/1680-1466.2024.29-1.17
dc.identifier.uri https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/7229 en
dc.description.abstract Метаболічний синдром (МС) та ожиріння проявляються різними фенотипами, які часто виникають під впливом нездорового способу життя, недостатньої фізичної активності та нераціонального харчування. Однак на цей час недостатньо вивчене питання щодо фенотипування ожиріння за метаболічними проявами та співвідношенням жирової тканини. Мета. Встановити закономірності антропометричних змін, показників вуглеводного і ліпідного обмінів (ВО, ЛО) залежно від фенотипу ожиріння. Матеріал і методи. На базі Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру було обстежено 88 осіб (чоловіків – 25 осіб, жінок – 63 особи). Середній вік обстеженої групи становив 37,42±11,77 року. В усіх пацієнтів збирали анамнез за шкалою оцінки ризику розвитку діабету, розробленою Фінською асоціацією діабету (The Finnish Diabetes Risk Score, FINDRISK), проводили об’єктивне обстеження, лабораторно визначали показники ВО і ЛО. На основі отриманих результатів була створена база даних в Excel (Microsoft Office 2007, США) та в програмному пакеті Statistica 7. Результати. Усі пацієнти були розподілені на 4 клінічні групи відповідно до 4-х фенотипів ожиріння (групи ФI, ФII, ФIII і ФIV). Було доведено, що навіть при нормальній масі тіла в пацієнтів починають відмічати метаболічні порушення, що можна пов’язати зі збільшенням об’єму талії (ОТ) і відсотка вісцерального жиру (ВЖ), тоді як у пацієнтів з ожирінням (група ФІІІ) змін ВО і ЛО не було зафіксовано. Рівні систолічного і діастолічного артеріального тиску (САТ, ДАТ) не виходили за межі референтних значень, що підтверджує наявність метаболічно здорового ожиріння. Не виявлено вірогідної різниці при проведенні порівняльної характеристики між групами пацієнтів з ожирінням та без ожиріння (p>0,05). Сила кореляційного зв’язку між відсотком ВЖ та показниками ВО і ЛО була значно вищою порівняно з індексом маси тіла (ІМТ). Висновок. Ступінь ожиріння не має принципового впливу на вираженість порушень ВО і ЛО, а в основі прогресування змін лежить саме зміна відсотка ВЖ. uk_UA
dc.publisher Ендокринологія uk_UA
dc.subject метаболічний синдром uk_UA
dc.subject фенотипи ожиріння uk_UA
dc.subject вісцеральний жир uk_UA
dc.subject цукровий діабет uk_UA
dc.title Особливості вуглеводного і ліпідного обмінів залежно від фенотипу ожиріння uk_UA
dc.type Article en


Файли цього елементу

Даний матеріал зустрічається у наступних зібраннях

Показати скорочений опис матеріалу

Пошук


Перегляд

Мій обліковий запис

Статистика