Abstract:
У статті досліджується вплив молодіжного волонтерства, спілкування як інструменту подолання соціальної депривації серед підлітків в умовах воєнного стану. Розглянуто психологічні наслідки травматичного досвіду, зокрема втрата базової безпеки, соціального визнання та стабільних міжособистісних зв’язків. Зазначено, що участь у волонтерській діяльності, міжособисте спілкування сприяють відновленню довіри до соціального середовища, формуванню просоціальної поведінки, розвитку емоційної стійкості та зміцненню ідентичності. Аналіз ґрунтується на теоріях соціального навчання та соціальної ідентичності, що дозволяє глибше зрозуміти роль підліткових груп у процесах ресоціалізації. Наголошено на значущості молодіжних організацій, спілкування як середовища, здатного компенсувати втрату соціального капіталу та сприяти позитивній психосоціальній адаптації вразливих категорій молоді. Отримані висновки мають практичне значення для розробки психоедукаційних програм підтримки підлітків у кризових умовах.
