Abstract:
Глосарій (лат. glōssarium — «словник глос») – це список понять/термінів в медичній галузі з їхніми визначеннями (перелік слів і висловів) для кращого спілкування певними «професійними» висловами й термінологією.
Медичні українськи терміни виникли ще в праслов’янську епоху, яка формувалась на власній незалежній мовній основі. Перші медичні-терміни з’явилися в усній народній українській мові. Медичні-терміни використовували у Х-ХІІ ст. Медичні-терміни зустрічались у Церковному уставі Володимира Великого (996) при владі Ярослава Мудрого (1016). У одній з найпопулярнішій книзі ХІ ст. «Ізборник Святослава» вперше зустрічаються медичні-терміни хвороб, способи лікування, види ран тощо. У Києво-Печерському патерику, в рукописних літописах Київської Русі-України «Повісті временних літ» Нестора Літописця (1019), у спеціальних «зільниках» та лікарських порадниках закріплено у письмовій давньоукраїнській мові численні медичні-терміни в галузі здоров’я, хвороб, лікування, позначення лікувальних закладів. З розвитком монастирської (ченці-лічці), цехової (цирульники), козацької військової медицини з’являються нові медичні-терміни.
Перший в Україні буквар зі словником медичних-термінів Лаврентія Зизанія (Тустановського) «Наука ку читанню і розумінню письма словенського», написаний давньоукраїнською мовою і вперше надрукований у 1596 р., який містив слова-терміни з питань здоров’я і хвороб.
В «Лексиконі словенороському» Памви Беринди (1627) медична-термінологія стосувалась анатомічних, фізіологічних назв, який містив біля 7000 слів, подано тлумачення термінів українською літературною мовою, які були перевидано в Кутеїнській друкарні (біля Орші) 1653 року. Терміни медичного змісту були представлені у Лексиконах Епіфанія Славинецького медична-термінологія і була доступною українською мовою, якою спілкувалися тоді в Києві.
В середині ХVI столітті «Лексикон греко-словено-латинський» науковій і практичній медицини використовувались грецьки і латинські медичні-терміни того часу.
Активізація медичної-термінології бере свій початок у друкованих медичних книгах ХVII ст. понад 500 староукраїнських медичних-термінів (хвороби, ліки тощо). Медична-термінологія пройшла багатовіковий шлях свого становлення, постійного поповнення та надійно закріпилася в загальновживаному фонді медичної української мови (Дидик-Меуш Ганна. Українська медицина. Історія назв. Львів, 2009. – 400 с.).
Формування сучасної наукової української медичної термінології почалось з появою перших наукових медичних видань українською мовою у ХІХ ст. які мали праслов’янське та східнослов’янське походження але в цей час з’являється вплив грецької і латинської мови (бактерії, діабет, анемія), все більше медичної термінології є з давньогрецької та арабської медицини.
Негайна потреба в сучасній науковій медичній термінології виникла у 70-х рр. ХІХ ст. коли з’являються медичні науково-популярні видання.
На початку ХХ ст. відбулось становлення української науково-медичної фахової термінології та складання, випуск перших фахових медичних словників. Перші роботи написані Верхратським І., Озаркевичем Є. (Львів), Галин М., Корчак-Чепурківським О., Черняхівським О., Черняхівським Є., Цешківським Ф., Курило О. (Київ), Горбачевським І. (Прага).
Вперше (1898) Є. Озаркевичем «Лікарського збірника НТШ» (Львів) в науково-медичної праці в кінці кожного випуску друкувався «термінологічний витяг» – німецькою, латинською, українською мовами словничок медичних термінів. За 10 років праці Є. Озаркевичем у місячнику «Здоровлє» надруковано біля 3 тисяч медичних термінів за абеткою від Ааs до Cupula. Саме Є. Озаркевич був першим укладачем-науковцем у становленні української науково-медичної термінології за 30 років до виходу словника Г. Голоскевича, за 20 років до появи словника Б. Грінченка.
В Києві таку роботу проводили в медичній секції Українського наукового товариства під керівництвом М. Галин (1917) використовували досвід Є. Озаркевича. В перших науково-медичних працях використовували медичні терміни, як наприклад: більмо, блювота, вивих, вилив крові, глисти, запалення, запаморочення, зіниця, зизоокість, знесилення, кашель, корчи, кровотеча, кишки, ліки, набряк, недуга , нудота, операція, параліч, пацієнт, пульс, синьці, сироватка крові, харкотиння, шпиталь тощо.
Наукова медична термінологія перших українських праць формувалася трьома шляхами:
1 – використання термінів української літературної і народної мови того часу, що включала багато слів, пов’язаних з будовою тіла людини, станом її здоров’я і хворобами;
2 – використання латинської термінології, на якій ще недавно виключно ґрунтувалася медична наука; адаптовані до української мови латинські терміни найчастіше вживали для позначення наукових понять анатомії, фізіології, хірургії, найменування хвороб;
3 – впровадження в наукові праці вироблених авторами українських термінів, частина яких пройшла випробування часом і залишилася в ужитку до нині.
Із плином часу й відповідно до потреб галузей і здобувачів в контекстах різних інноваційних тенденцій поняттєвий зміст термінів (мовних знаків понять) здатний допомогти здобувачам опанувати конкретну дисципліну за допомогою глосарію.
Основна мета написання глосарія для здобувачів вищої освіти полягає у тому, щоб забезпечити їх чітким і систематизованим набором термінів, що стосується дисциплін «Медицина надзвичайних ситуацій, екстремальна медицина, екстрена та невідкладна медична допомога».
Такий глосарій покликаний допомогти здобувачам:
- опанувати ключову термінологію, необхідну для роботи в умовах надзвичайних ситуацій;
- підготуватись до швидкого й ефективного реагування на невідкладні стани;
- підвищити рівень розуміння складних медичних процесів та процедур;
- полегшити вивчення спеціалізованих дисциплін і покращити професійну комунікацію з іншими медичними працівниками.
Глосарій навчальне лексикографічне видання – допоможе здобувачам у процесі самостійної роботи ефективніше опрацьовувати текстові навчальні методичні матеріали до навчальної дисципліни «Медицина надзвичайних ситуацій, екстремальна медицина, екстрена та невідкладна медична допомога» та використовувати у навчальній і фаховій комунікації та когнітивній (пізнавальній) діяльності наведені актуальні глоси. Глосарій також покликаний збільшити лексичний (у тому числі термінологічний) запас здобувачів вищої освіти, що сприятиме якісному опануванню базових і складних понять вищезгаданих дисциплін. Матеріали глосарія корисні магістрантам й аспірантам для піднесення мовної, мовленнєвої, термінологічної і комунікативної компетентностей, необхідних для здобуття освітньої (магістр) та освітньо-наукової кваліфікацій (РhD).
Глосарій також сприятиме інтеграції знань та створює фундамент для подальшого професійного розвитку в галузі екстреної медицини.
Глосарій (лат. glōssarium — «словник глос») – це список понять/термінів в медичній галузі з їхніми визначеннями (перелік слів і висловів) для кращого спілкування певними «професійними» висловами й термінологією.
Медичні українськи терміни виникли ще в праслов’янську епоху, яка формувалась на власній незалежній мовній основі. Перші медичні-терміни з’явилися в усній народній українській мові. Медичні-терміни використовували у Х-ХІІ ст. Медичні-терміни зустрічались у Церковному уставі Володимира Великого (996) при владі Ярослава Мудрого (1016). У одній з найпопулярнішій книзі ХІ ст. «Ізборник Святослава» вперше зустрічаються медичні-терміни хвороб, способи лікування, види ран тощо. У Києво-Печерському патерику, в рукописних літописах Київської Русі-України «Повісті временних літ» Нестора Літописця (1019), у спеціальних «зільниках» та лікарських порадниках закріплено у письмовій давньоукраїнській мові численні медичні-терміни в галузі здоров’я, хвороб, лікування, позначення лікувальних закладів. З розвитком монастирської (ченці-лічці), цехової (цирульники), козацької військової медицини з’являються нові медичні-терміни.
Перший в Україні буквар зі словником медичних-термінів Лаврентія Зизанія (Тустановського) «Наука ку читанню і розумінню письма словенського», написаний давньоукраїнською мовою і вперше надрукований у 1596 р., який містив слова-терміни з питань здоров’я і хвороб.
В «Лексиконі словенороському» Памви Беринди (1627) медична-термінологія стосувалась анатомічних, фізіологічних назв, який містив біля 7000 слів, подано тлумачення термінів українською літературною мовою, які були перевидано в Кутеїнській друкарні (біля Орші) 1653 року. Терміни медичного змісту були представлені у Лексиконах Епіфанія Славинецького медична-термінологія і була доступною українською мовою, якою спілкувалися тоді в Києві.
В середині ХVI столітті «Лексикон греко-словено-латинський» науковій і практичній медицини використовувались грецьки і латинські медичні-терміни того часу.
Активізація медичної-термінології бере свій початок у друкованих медичних книгах ХVII ст. понад 500 староукраїнських медичних-термінів (хвороби, ліки тощо). Медична-термінологія пройшла багатовіковий шлях свого становлення, постійного поповнення та надійно закріпилася в загальновживаному фонді медичної української мови (Дидик-Меуш Ганна. Українська медицина. Історія назв. Львів, 2009. – 400 с.).
Формування сучасної наукової української медичної термінології почалось з появою перших наукових медичних видань українською мовою у ХІХ ст. які мали праслов’янське та східнослов’янське походження але в цей час з’являється вплив грецької і латинської мови (бактерії, діабет, анемія), все більше медичної термінології є з давньогрецької та арабської медицини.
Негайна потреба в сучасній науковій медичній термінології виникла у 70-х рр. ХІХ ст. коли з’являються медичні науково-популярні видання.
На початку ХХ ст. відбулось становлення української науково-медичної фахової термінології та складання, випуск перших фахових медичних словників. Перші роботи написані Верхратським І., Озаркевичем Є. (Львів), Галин М., Корчак-Чепурківським О., Черняхівським О., Черняхівським Є., Цешківським Ф., Курило О. (Київ), Горбачевським І. (Прага).
Вперше (1898) Є. Озаркевичем «Лікарського збірника НТШ» (Львів) в науково-медичної праці в кінці кожного випуску друкувався «термінологічний витяг» – німецькою, латинською, українською мовами словничок медичних термінів. За 10 років праці Є. Озаркевичем у місячнику «Здоровлє» надруковано біля 3 тисяч медичних термінів за абеткою від Ааs до Cupula. Саме Є. Озаркевич був першим укладачем-науковцем у становленні української науково-медичної термінології за 30 років до виходу словника Г. Голоскевича, за 20 років до появи словника Б. Грінченка.
В Києві таку роботу проводили в медичній секції Українського наукового товариства під керівництвом М. Галин (1917) використовували досвід Є. Озаркевича. В перших науково-медичних працях використовували медичні терміни, як наприклад: більмо, блювота, вивих, вилив крові, глисти, запалення, запаморочення, зіниця, зизоокість, знесилення, кашель, корчи, кровотеча, кишки, ліки, набряк, недуга , нудота, операція, параліч, пацієнт, пульс, синьці, сироватка крові, харкотиння, шпиталь тощо.
Наукова медична термінологія перших українських праць формувалася трьома шляхами:
1 – використання термінів української літературної і народної мови того часу, що включала багато слів, пов’язаних з будовою тіла людини, станом її здоров’я і хворобами;
2 – використання латинської термінології, на якій ще недавно виключно ґрунтувалася медична наука; адаптовані до української мови латинські терміни найчастіше вживали для позначення наукових понять анатомії, фізіології, хірургії, найменування хвороб;
3 – впровадження в наукові праці вироблених авторами українських термінів, частина яких пройшла випробування часом і залишилася в ужитку до нині.
Із плином часу й відповідно до потреб галузей і здобувачів в контекстах різних інноваційних тенденцій поняттєвий зміст термінів (мовних знаків понять) здатний допомогти здобувачам опанувати конкретну дисципліну за допомогою глосарію.
Основна мета написання глосарія для здобувачів вищої освіти полягає у тому, щоб забезпечити їх чітким і систематизованим набором термінів, що стосується дисциплін «Медицина надзвичайних ситуацій, екстремальна медицина, екстрена та невідкладна медична допомога».
Такий глосарій покликаний допомогти здобувачам:
- опанувати ключову термінологію, необхідну для роботи в умовах надзвичайних ситуацій;
- підготуватись до швидкого й ефективного реагування на невідкладні стани;
- підвищити рівень розуміння складних медичних процесів та процедур;
- полегшити вивчення спеціалізованих дисциплін і покращити професійну комунікацію з іншими медичними працівниками.
Глосарій навчальне лексикографічне видання – допоможе здобувачам у процесі самостійної роботи ефективніше опрацьовувати текстові навчальні методичні матеріали до навчальної дисципліни «Медицина надзвичайних ситуацій, екстремальна медицина, екстрена та невідкладна медична допомога» та використовувати у навчальній і фаховій комунікації та когнітивній (пізнавальній) діяльності наведені актуальні глоси. Глосарій також покликаний збільшити лексичний (у тому числі термінологічний) запас здобувачів вищої освіти, що сприятиме якісному опануванню базових і складних понять вищезгаданих дисциплін. Матеріали глосарія корисні магістрантам й аспірантам для піднесення мовної, мовленнєвої, термінологічної і комунікативної компетентностей, необхідних для здобуття освітньої (магістр) та освітньо-наукової кваліфікацій (РhD).
Глосарій також сприятиме інтеграції знань та створює фундамент для подальшого професійного розвитку в галузі екстреної медицини.