Репозиторій Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова

Глосарій до навчальних дисциплін «Медицини надзвичайних ситуацій» та «Екстремальна медицина», «Екстрена та невідкладна медична допомога»

Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.author Матвійчук, М. В.
dc.contributor.author Ангельська, В. Ю.
dc.contributor.author Чоpна, В. В.
dc.contributor.author Шевчук, А. М.
dc.contributor.author Гуменюк, Н. І.
dc.contributor.author Пашковський, С. М.
dc.contributor.author Поляруш, В. В.
dc.contributor.author Тимчук, Є. В.
dc.contributor.author Сидорчук, Т. М.
dc.contributor.author Дубовий, О. О.
dc.date.accessioned 2025-07-18T10:56:15Z
dc.date.available 2025-07-18T10:56:15Z
dc.date.issued 2025
dc.identifier.citation Глосарій до навчальних дисциплін «Медицини надзвичайних ситуацій» «та «Екстремальна медицина», «Екстрена та невідкладна медична допомога» / М. В. Матвійчук, В. Ю. Ангельська, В. В. Чорна & О. О. Дубовий // Видавець ТОВ "Твори", ФОП Корзун Д.Ю., Вінниця, 2025 р., 68 с. ISBN 978-617-552-860-0 uk_UA
dc.identifier.uri https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/10195
dc.description.abstract Глосарій (лат. glōssarium — «словник глос») – це список понять/термінів в медичній галузі з їхніми визначеннями (перелік слів і висловів) для кращого спілкування певними «професійними» висловами й термінологією. Медичні українськи терміни виникли ще в праслов’янську епоху, яка формувалась на власній незалежній мовній основі. Перші медичні-терміни з’явилися в усній народній українській мові. Медичні-терміни використовували у Х-ХІІ ст. Медичні-терміни зустрічались у Церковному уставі Володимира Великого (996) при владі Ярослава Мудрого (1016). У одній з найпопулярнішій книзі ХІ ст. «Ізборник Святослава» вперше зустрічаються медичні-терміни хвороб, способи лікування, види ран тощо. У Києво-Печерському патерику, в рукописних літописах Київської Русі-України «Повісті временних літ» Нестора Літописця (1019), у спеціальних «зільниках» та лікарських порадниках закріплено у письмовій давньоукраїнській мові численні медичні-терміни в галузі здоров’я, хвороб, лікування, позначення лікувальних закладів. З розвитком монастирської (ченці-лічці), цехової (цирульники), козацької військової медицини з’являються нові медичні-терміни. Перший в Україні буквар зі словником медичних-термінів Лаврентія Зизанія (Тустановського) «Наука ку читанню і розумінню письма словенського», написаний давньоукраїнською мовою і вперше надрукований у 1596 р., який містив слова-терміни з питань здоров’я і хвороб. В «Лексиконі словенороському» Памви Беринди (1627) медична-термінологія стосувалась анатомічних, фізіологічних назв, який містив біля 7000 слів, подано тлумачення термінів українською літературною мовою, які були перевидано в Кутеїнській друкарні (біля Орші) 1653 року. Терміни медичного змісту були представлені у Лексиконах Епіфанія Славинецького медична-термінологія і була доступною українською мовою, якою спілкувалися тоді в Києві. В середині ХVI столітті «Лексикон греко-словено-латинський» науковій і практичній медицини використовувались грецьки і латинські медичні-терміни того часу. Активізація медичної-термінології бере свій початок у друкованих медичних книгах ХVII ст. понад 500 староукраїнських медичних-термінів (хвороби, ліки тощо). Медична-термінологія пройшла багатовіковий шлях свого становлення, постійного поповнення та надійно закріпилася в загальновживаному фонді медичної української мови (Дидик-Меуш Ганна. Українська медицина. Історія назв. Львів, 2009. – 400 с.). Формування сучасної наукової української медичної термінології почалось з появою перших наукових медичних видань українською мовою у ХІХ ст. які мали праслов’янське та східнослов’янське походження але в цей час з’являється вплив грецької і латинської мови (бактерії, діабет, анемія), все більше медичної термінології є з давньогрецької та арабської медицини. Негайна потреба в сучасній науковій медичній термінології виникла у 70-х рр. ХІХ ст. коли з’являються медичні науково-популярні видання. На початку ХХ ст. відбулось становлення української науково-медичної фахової термінології та складання, випуск перших фахових медичних словників. Перші роботи написані Верхратським І., Озаркевичем Є. (Львів), Галин М., Корчак-Чепурківським О., Черняхівським О., Черняхівським Є., Цешківським Ф., Курило О. (Київ), Горбачевським І. (Прага). Вперше (1898) Є. Озаркевичем «Лікарського збірника НТШ» (Львів) в науково-медичної праці в кінці кожного випуску друкувався «термінологічний витяг» – німецькою, латинською, українською мовами словничок медичних термінів. За 10 років праці Є. Озаркевичем у місячнику «Здоровлє» надруковано біля 3 тисяч медичних термінів за абеткою від Ааs до Cupula. Саме Є. Озаркевич був першим укладачем-науковцем у становленні української науково-медичної термінології за 30 років до виходу словника Г. Голоскевича, за 20 років до появи словника Б. Грінченка. В Києві таку роботу проводили в медичній секції Українського наукового товариства під керівництвом М. Галин (1917) використовували досвід Є. Озаркевича. В перших науково-медичних працях використовували медичні терміни, як наприклад: більмо, блювота, вивих, вилив крові, глисти, запалення, запаморочення, зіниця, зизоокість, знесилення, кашель, корчи, кровотеча, кишки, ліки, набряк, недуга , нудота, операція, параліч, пацієнт, пульс, синьці, сироватка крові, харкотиння, шпиталь тощо. Наукова медична термінологія перших українських праць формувалася трьома шляхами: 1 – використання термінів української літературної і народної мови того часу, що включала багато слів, пов’язаних з будовою тіла людини, станом її здоров’я і хворобами; 2 – використання латинської термінології, на якій ще недавно виключно ґрунтувалася медична наука; адаптовані до української мови латинські терміни найчастіше вживали для позначення наукових понять анатомії, фізіології, хірургії, найменування хвороб; 3 – впровадження в наукові праці вироблених авторами українських термінів, частина яких пройшла випробування часом і залишилася в ужитку до нині. Із плином часу й відповідно до потреб галузей і здобувачів в контекстах різних інноваційних тенденцій поняттєвий зміст термінів (мовних знаків понять) здатний допомогти здобувачам опанувати конкретну дисципліну за допомогою глосарію. Основна мета написання глосарія для здобувачів вищої освіти полягає у тому, щоб забезпечити їх чітким і систематизованим набором термінів, що стосується дисциплін «Медицина надзвичайних ситуацій, екстремальна медицина, екстрена та невідкладна медична допомога». Такий глосарій покликаний допомогти здобувачам: - опанувати ключову термінологію, необхідну для роботи в умовах надзвичайних ситуацій; - підготуватись до швидкого й ефективного реагування на невідкладні стани; - підвищити рівень розуміння складних медичних процесів та процедур; - полегшити вивчення спеціалізованих дисциплін і покращити професійну комунікацію з іншими медичними працівниками. Глосарій навчальне лексикографічне видання – допоможе здобувачам у процесі самостійної роботи ефективніше опрацьовувати текстові навчальні методичні матеріали до навчальної дисципліни «Медицина надзвичайних ситуацій, екстремальна медицина, екстрена та невідкладна медична допомога» та використовувати у навчальній і фаховій комунікації та когнітивній (пізнавальній) діяльності наведені актуальні глоси. Глосарій також покликаний збільшити лексичний (у тому числі термінологічний) запас здобувачів вищої освіти, що сприятиме якісному опануванню базових і складних понять вищезгаданих дисциплін. Матеріали глосарія корисні магістрантам й аспірантам для піднесення мовної, мовленнєвої, термінологічної і комунікативної компетентностей, необхідних для здобуття освітньої (магістр) та освітньо-наукової кваліфікацій (РhD). Глосарій також сприятиме інтеграції знань та створює фундамент для подальшого професійного розвитку в галузі екстреної медицини. Глосарій (лат. glōssarium — «словник глос») – це список понять/термінів в медичній галузі з їхніми визначеннями (перелік слів і висловів) для кращого спілкування певними «професійними» висловами й термінологією. Медичні українськи терміни виникли ще в праслов’янську епоху, яка формувалась на власній незалежній мовній основі. Перші медичні-терміни з’явилися в усній народній українській мові. Медичні-терміни використовували у Х-ХІІ ст. Медичні-терміни зустрічались у Церковному уставі Володимира Великого (996) при владі Ярослава Мудрого (1016). У одній з найпопулярнішій книзі ХІ ст. «Ізборник Святослава» вперше зустрічаються медичні-терміни хвороб, способи лікування, види ран тощо. У Києво-Печерському патерику, в рукописних літописах Київської Русі-України «Повісті временних літ» Нестора Літописця (1019), у спеціальних «зільниках» та лікарських порадниках закріплено у письмовій давньоукраїнській мові численні медичні-терміни в галузі здоров’я, хвороб, лікування, позначення лікувальних закладів. З розвитком монастирської (ченці-лічці), цехової (цирульники), козацької військової медицини з’являються нові медичні-терміни. Перший в Україні буквар зі словником медичних-термінів Лаврентія Зизанія (Тустановського) «Наука ку читанню і розумінню письма словенського», написаний давньоукраїнською мовою і вперше надрукований у 1596 р., який містив слова-терміни з питань здоров’я і хвороб. В «Лексиконі словенороському» Памви Беринди (1627) медична-термінологія стосувалась анатомічних, фізіологічних назв, який містив біля 7000 слів, подано тлумачення термінів українською літературною мовою, які були перевидано в Кутеїнській друкарні (біля Орші) 1653 року. Терміни медичного змісту були представлені у Лексиконах Епіфанія Славинецького медична-термінологія і була доступною українською мовою, якою спілкувалися тоді в Києві. В середині ХVI столітті «Лексикон греко-словено-латинський» науковій і практичній медицини використовувались грецьки і латинські медичні-терміни того часу. Активізація медичної-термінології бере свій початок у друкованих медичних книгах ХVII ст. понад 500 староукраїнських медичних-термінів (хвороби, ліки тощо). Медична-термінологія пройшла багатовіковий шлях свого становлення, постійного поповнення та надійно закріпилася в загальновживаному фонді медичної української мови (Дидик-Меуш Ганна. Українська медицина. Історія назв. Львів, 2009. – 400 с.). Формування сучасної наукової української медичної термінології почалось з появою перших наукових медичних видань українською мовою у ХІХ ст. які мали праслов’янське та східнослов’янське походження але в цей час з’являється вплив грецької і латинської мови (бактерії, діабет, анемія), все більше медичної термінології є з давньогрецької та арабської медицини. Негайна потреба в сучасній науковій медичній термінології виникла у 70-х рр. ХІХ ст. коли з’являються медичні науково-популярні видання. На початку ХХ ст. відбулось становлення української науково-медичної фахової термінології та складання, випуск перших фахових медичних словників. Перші роботи написані Верхратським І., Озаркевичем Є. (Львів), Галин М., Корчак-Чепурківським О., Черняхівським О., Черняхівським Є., Цешківським Ф., Курило О. (Київ), Горбачевським І. (Прага). Вперше (1898) Є. Озаркевичем «Лікарського збірника НТШ» (Львів) в науково-медичної праці в кінці кожного випуску друкувався «термінологічний витяг» – німецькою, латинською, українською мовами словничок медичних термінів. За 10 років праці Є. Озаркевичем у місячнику «Здоровлє» надруковано біля 3 тисяч медичних термінів за абеткою від Ааs до Cupula. Саме Є. Озаркевич був першим укладачем-науковцем у становленні української науково-медичної термінології за 30 років до виходу словника Г. Голоскевича, за 20 років до появи словника Б. Грінченка. В Києві таку роботу проводили в медичній секції Українського наукового товариства під керівництвом М. Галин (1917) використовували досвід Є. Озаркевича. В перших науково-медичних працях використовували медичні терміни, як наприклад: більмо, блювота, вивих, вилив крові, глисти, запалення, запаморочення, зіниця, зизоокість, знесилення, кашель, корчи, кровотеча, кишки, ліки, набряк, недуга , нудота, операція, параліч, пацієнт, пульс, синьці, сироватка крові, харкотиння, шпиталь тощо. Наукова медична термінологія перших українських праць формувалася трьома шляхами: 1 – використання термінів української літературної і народної мови того часу, що включала багато слів, пов’язаних з будовою тіла людини, станом її здоров’я і хворобами; 2 – використання латинської термінології, на якій ще недавно виключно ґрунтувалася медична наука; адаптовані до української мови латинські терміни найчастіше вживали для позначення наукових понять анатомії, фізіології, хірургії, найменування хвороб; 3 – впровадження в наукові праці вироблених авторами українських термінів, частина яких пройшла випробування часом і залишилася в ужитку до нині. Із плином часу й відповідно до потреб галузей і здобувачів в контекстах різних інноваційних тенденцій поняттєвий зміст термінів (мовних знаків понять) здатний допомогти здобувачам опанувати конкретну дисципліну за допомогою глосарію. Основна мета написання глосарія для здобувачів вищої освіти полягає у тому, щоб забезпечити їх чітким і систематизованим набором термінів, що стосується дисциплін «Медицина надзвичайних ситуацій, екстремальна медицина, екстрена та невідкладна медична допомога». Такий глосарій покликаний допомогти здобувачам: - опанувати ключову термінологію, необхідну для роботи в умовах надзвичайних ситуацій; - підготуватись до швидкого й ефективного реагування на невідкладні стани; - підвищити рівень розуміння складних медичних процесів та процедур; - полегшити вивчення спеціалізованих дисциплін і покращити професійну комунікацію з іншими медичними працівниками. Глосарій навчальне лексикографічне видання – допоможе здобувачам у процесі самостійної роботи ефективніше опрацьовувати текстові навчальні методичні матеріали до навчальної дисципліни «Медицина надзвичайних ситуацій, екстремальна медицина, екстрена та невідкладна медична допомога» та використовувати у навчальній і фаховій комунікації та когнітивній (пізнавальній) діяльності наведені актуальні глоси. Глосарій також покликаний збільшити лексичний (у тому числі термінологічний) запас здобувачів вищої освіти, що сприятиме якісному опануванню базових і складних понять вищезгаданих дисциплін. Матеріали глосарія корисні магістрантам й аспірантам для піднесення мовної, мовленнєвої, термінологічної і комунікативної компетентностей, необхідних для здобуття освітньої (магістр) та освітньо-наукової кваліфікацій (РhD). Глосарій також сприятиме інтеграції знань та створює фундамент для подальшого професійного розвитку в галузі екстреної медицини. uk_UA
dc.language.iso uk_UA_ uk_UA
dc.subject здобувачі медичних закладів вищої освіти uk_UA
dc.subject терміни з екстреній та невідкладній медичної допомоги uk_UA
dc.subject терміни з медицини катастроф та військової медицини uk_UA
dc.title Глосарій до навчальних дисциплін «Медицини надзвичайних ситуацій» та «Екстремальна медицина», «Екстрена та невідкладна медична допомога» uk_UA
dc.type Book uk_UA


Файли цього елементу

Даний матеріал зустрічається у наступних зібраннях

Показати скорочений опис матеріалу

Пошук


Перегляд

Мій обліковий запис

Статистика