Аннотации:
У публікації здійснюється соціально-філософський аналіз феномену критичного мислення як стратегічного ресурсу у професійній діяльності людини полікультурного соціуму в умовах нових реалій постіндустріальної архітектоніки світового господарства. Зазначено, що повномасштабна війна незалежної Української держави проти російської федерації за свій суверенітет і територіальну цілісність посилює актуальність дослідження проблеми інтеграції кожної вільної країни до структурно-організованого механізму глобалізованого світу з метою довгострокового взаємовигідного партнерства та забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку. Констатовано, що професійні компетенції кожної окремої людини створюють діяльнісний соціальний потенціал держави завдяки інтенсивному розвитку дослідницьких інституцій та навчально-освітнього процесу, що опосередковано посилює необхідність критичного осмислення їх доробку в конкретній галузі сучасного виробництва. Результатом проведеного дослідження є такі положення: 1) у межах полікультурного соціуму обсяг професійних знань набуває свою унікальну системність і когерентність, що обумовлює відносну самостійність закономірностей існування соціального розуму та колективної дієвості; 2) на фоні протиріч переходу до принципово нових засад соціально-економічної парадигми глобалізованого світу відбувається структурне ускладнення самого пізнавального процесу, коли сучасний фахівець засвоює не тільки методи компетентної оцінки економіко-господарських знань, їх гуманітарного характеру та смислового поля культури, а й починає враховувати потужний інформаційний фактор впливу на систему формування сучасних символів і знаків у політико-ідеологічному механізмі суспільних відносин; 3) зростаючи можливості робототехніки вимагають нової методологічної структури та принципів побудови навчальних освітніх програм для спеціалістів, які мають володіти основами критичного мислення, тому ключовою освітньою компетенцією фахівця майбутнього стає раціональне дослідно-практичне світорозуміння й навички управління новітніми технологічними механізмами предметно-матеріального перетворення дійсності. Доведено, що процес пізнавального привласнення знань й навичок критичного мислення сучасним фахівцем, по-перше, стимулює процес самоактуалізації природніх якостей особистості, по-друге, визначає основою інтелектуальної діяльності ідею відкритості соціального простору для новітніх інноваційних підходів з акцентом на дієвий результат; по-трете, сприяє розумінню соціокультурних надбань як прояву активності її суб’єктів, можливості існування різноманітних світоглядних настанов і ліберальних правил суспільної поведінки.
