Оцінка важкості та прогнозування наслідків гострого панкреатиту

Abstract

Гострий панкреатит (ГП) належить до тяжких невідкладних захворювань органів черевної порожнини, за частотою звернення хворих по медичну допомогу посідає третє місце після апендициту й холециститу. Захворюваність на ГП в Україні, як і в світі, становить 102 на 100 000 населення, загальна летальність – від 4 до 15%. У більшості (80%) пацієнтів відзначають легкий перебіг захворювання, летальність при якому становить 0,2 –3%, при гострому некротичному панкреатиті (ГНП) – вона збільшується до 70% внаслідок формування органної недостатності (ОН). За останні роки збільшилась кількість пацієнтів, у кого діагностують ГНП (до 15 – 30%), а також інфікованих форм захворювання (до 40 – 80%), важкість стану яких і летальність визначає ОН. Саме тому одним із важливих питань цієї проблеми є оцінка важкості стану пацієнтів у перші години після їх госпіталізації, що необхідне для раннього визначення ризику виникнення ОН і застосування оптимального алгоритму діагностики й лікування. Існуючі «традиційні» шкали визначення важкості ГП, такі як Ranson, Glasgow (Imrie), SIRS, APACHE II та інші, хоч і являються цінними діагностичними критеріями на госпітальному етапі, але не повністю задовольняють вимоги практичної медицини. Крім того, з появою нових критеріїв важкості ГП, котрі не враховані в «традиційних» діагностичних системах, актуальність нових шкал передбачливо підвищується.