Abstract:
Гострий панкреатит (ГП) належить до тяжких невідкладних захворювань органів
черевної порожнини, за частотою звернення хворих по медичну допомогу посідає третє місце після апендициту й холециститу. Захворюваність на ГП в Україні, як і в світі, становить 102 на 100 000 населення, загальна летальність – від 4 до 15%. У більшості (80%) пацієнтів відзначають легкий перебіг захворювання, летальність при якому становить 0,2 –3%, при гострому некротичному панкреатиті (ГНП) – вона збільшується до 70% внаслідок формування органної недостатності (ОН). За останні роки збільшилась кількість пацієнтів, у кого діагностують ГНП (до 15 – 30%), а також інфікованих форм захворювання (до 40 – 80%), важкість стану яких і летальність визначає ОН. Саме тому одним із важливих питань цієї проблеми є оцінка важкості стану пацієнтів у перші години після їх госпіталізації, що необхідне для раннього визначення ризику виникнення ОН і застосування оптимального алгоритму діагностики й лікування. Існуючі «традиційні» шкали визначення важкості
ГП, такі як Ranson, Glasgow (Imrie), SIRS, APACHE II та інші, хоч і являються цінними
діагностичними критеріями на госпітальному етапі, але не повністю задовольняють вимоги практичної медицини. Крім того, з появою нових критеріїв важкості ГП, котрі не враховані в «традиційних» діагностичних системах, актуальність нових шкал передбачливо підвищується.
