Оцінка ефективності інвазивних підходів лікування міхурово- сечовідного рефлюкса у дітей: проспективне дослідження

Abstract

Актуальність: останні рекомендації EAU, 2023 свідчать, що оптимальний підхід до лікування міхурово-сечовідного рефлюкса (МСР), а саме вибір методу –консервативний, ендоскопічний чи оперативний; та момент його призначення у дітей досі залишається контроверсійним. Так, частота рецидивів фебрильних ІСШ відмічається у 0-21% пацієнтів, а рецидив рефлюксу у 17-47,6% після ендоскопічної корекції гелем. Хоча, оперативне втручання залишається найефективнішим методом лікування, такому лікуванню здебільшого підлягають діти зі значним порушенням функції нирок та/або CAKUT. Мета роботи: оцінити результати консервативного та інвазивного (ендоскопічного та оперативного) лікування МСР у дітей шляхом аналізу рівня ШКФ та ступеня МСР після лікування. Матеріали та методи: проведено проспективне дослідження з червня 2023 по листопад 2023 на базі «КНП ВОДКЛ ВОР». Група І (n=14) – пацієнти з МСР, проліковані консервативно; група ІІ (n=16) – пацієнти з МСР, що підлягали ендоскопічній корекції та/або оперативному втручанню. Всім дітям проводилось лабораторне визначення ШКФ, ІМТ, рівня креатиніну та сечовини, інструментально - проводилась мікційна цистографія та УЗД органів сечовидільної системи. Було проаналізовано результативність консервативного, ендоскопічного та оперативного лікування даної патології. Основним критеріємефективності лікування визначено відсутність МСР на МЦ через 6 міс. після ЕК або оперативного втручання. Значення р˂0,05 вважалось статистично значимим. Результати: cеред обох груп в статевій структурі переважали дівчатка: група І -10/16 (63%), група ІІ -12/14 (93%). Проте шанс вибору методу (ендоскопічної, оперативної корекція vs консервативне лікування) серед обох статей вірогідно не відрізнявся (ВШ=7,8; 95% ДІ 0,8043 -75,64; р=0,0764). В групі І оперативному втручанню підлягали -7/16 (43%); ендоскопічній корекції – 11/16 (69%) дітей, з них 6 (55%) – повторно або з іншого боку. ЕК супроводжувалась оперативним втручанням у 2/16 випадках (12,5%). В групі І двобічний рефлюкс було первинно виявлено у 62,5%; в групі ІІ -14% (p=0,0106). Двобічний мегауретер діагностовано в 5/16 дітей (31%). Структура групи ІІ включала: 7% - двобічний мегауретер, однобічний МСР – 79%. В групі І тлі інвазивного лікування в 3/16 (18,75%) МСР ліквідовано повністю, включаючи двохсторонній процес; в 6/16 (37,5%) залишався мінімальний рефлюкс на рівні сечовода; в решти пацієнтів – часткова відповідь на лікування – ІІІ-ій ступінь МСР. ШКФ в групі І – 63,44±22,57 мл/хв/1,73м2 , в групі ІІ -85,00±21,49 (р=0,0125). Висновки: двобічний рефлюкс високого ступеня є найпоширенішою патологією, що підлягає інвазивній корекції у дітей. Переважна більшість ЕК супроводжується зниженням ступеня рефлюкса, але не повною його ліквідацією, особливо при двобічному ураженні. Інвазивне втручання стабілізує екскреторну функцію уражених нирок у дітей, проте не має безпосереднього впливу на її відновлення до показників пацієнтів з низькими рівнями рефлюксу (р=0,0125).