Короткий опис (реферат):
Актуальність: останні рекомендації EAU, 2023 свідчать, що оптимальний підхід до
лікування міхурово-сечовідного рефлюкса (МСР), а саме вибір методу –консервативний,
ендоскопічний чи оперативний; та момент його призначення у дітей досі залишається
контроверсійним. Так, частота рецидивів фебрильних ІСШ відмічається у 0-21% пацієнтів, а
рецидив рефлюксу у 17-47,6% після ендоскопічної корекції гелем. Хоча, оперативне
втручання залишається найефективнішим методом лікування, такому лікуванню
здебільшого підлягають діти зі значним порушенням функції нирок та/або CAKUT.
Мета роботи: оцінити результати консервативного та інвазивного (ендоскопічного та
оперативного) лікування МСР у дітей шляхом аналізу рівня ШКФ та ступеня МСР після лікування.
Матеріали та методи: проведено проспективне дослідження з червня 2023 по листопад 2023
на базі «КНП ВОДКЛ ВОР». Група І (n=14) – пацієнти з МСР, проліковані консервативно;
група ІІ (n=16) – пацієнти з МСР, що підлягали ендоскопічній корекції та/або оперативному
втручанню. Всім дітям проводилось лабораторне визначення ШКФ, ІМТ, рівня креатиніну
та сечовини, інструментально - проводилась мікційна цистографія та УЗД органів
сечовидільної системи. Було проаналізовано результативність консервативного,
ендоскопічного та оперативного лікування даної патології. Основним критеріємефективності лікування визначено відсутність МСР на МЦ через 6 міс. після ЕК або
оперативного втручання. Значення р˂0,05 вважалось статистично значимим.
Результати: cеред обох груп в статевій структурі переважали дівчатка: група І -10/16 (63%),
група ІІ -12/14 (93%). Проте шанс вибору методу (ендоскопічної, оперативної корекція vs
консервативне лікування) серед обох статей вірогідно не відрізнявся (ВШ=7,8; 95% ДІ 0,8043
-75,64; р=0,0764). В групі І оперативному втручанню підлягали -7/16 (43%); ендоскопічній
корекції – 11/16 (69%) дітей, з них 6 (55%) – повторно або з іншого боку. ЕК супроводжувалась оперативним втручанням у 2/16 випадках (12,5%). В групі І двобічний
рефлюкс було первинно виявлено у 62,5%; в групі ІІ -14% (p=0,0106). Двобічний мегауретер
діагностовано в 5/16 дітей (31%). Структура групи ІІ включала: 7% - двобічний мегауретер,
однобічний МСР – 79%. В групі І тлі інвазивного лікування в 3/16 (18,75%) МСР ліквідовано
повністю, включаючи двохсторонній процес; в 6/16 (37,5%) залишався мінімальний
рефлюкс на рівні сечовода; в решти пацієнтів – часткова відповідь на лікування – ІІІ-ій
ступінь МСР. ШКФ в групі І – 63,44±22,57 мл/хв/1,73м2 , в групі ІІ -85,00±21,49 (р=0,0125).
Висновки: двобічний рефлюкс високого ступеня є найпоширенішою патологією, що
підлягає інвазивній корекції у дітей. Переважна більшість ЕК супроводжується зниженням
ступеня рефлюкса, але не повною його ліквідацією, особливо при двобічному ураженні.
Інвазивне втручання стабілізує екскреторну функцію уражених нирок у дітей, проте не має
безпосереднього впливу на її відновлення до показників пацієнтів з низькими рівнями рефлюксу (р=0,0125).
