Abstract:
Мета — розробити критерії диференційованого підходу до застосування екстракорпоральної ударно-хвильової терапії при хибних суглобах з урахуванням їх здатності до біологічного відновлення.
Об’єкт і методи дослідження. Обстежено 23 пацієнти з хибними суглобами трубчастих кісток. З урахуванням здатності до біологічного відновлення сформовано дослідну групу, у яку включено 16 (69,56%) пацієнтів, що мали ознаки регенерації, які в подальшому відновлені, та контрольну, в яку включено 7 (30,43%) пацієнтів без ознак регенерації.
Результати. Підвищення ефективності остеорепарації шляхом застосування екстракорпоральної ударно-хвильової терапії залежить від її здатності стимулювати біологічне відновлення в зоні хибного суглоба.
Висновки. У пацієнтів дослідної групи встановлено достовірне зменшення больового синдрому (p = 0,000017), зниження об’єму патологічної рухливості (p = 0,000003), нормалізацію показників за характером опороздатності кінцівки (p = 0,000002) та регенерації кісткової тканини за даними рентгенологічного дослідження (p = 0,000012), на відміну від пацієнтів контрольної групи, відмінні результати лікування яких не перевищували аналогічних до проведення терапії.
Застосування екстракорпоральної ударно-хвильової терапії у пацієнтів із хибними суглобами можливе лише за умови наявності ознак біологічного відновлення регенерації ураженої ділянки.
