Комунікація в професійній діяльності лікаря

Abstract

Комунікаційні властивості особистості визначають як сукупність характеристик, які формуються в результаті поєднання внутрішніх особливостей і зовнішніх чинників (норми, правила, традиції). Діяльність лікаря направлена на відновлення і збереження здоров’я людей, оскільки згідно Женевської декларації (2009 р.) здоров’я людини було визнано найвищим пріоритетом. Спілкування лікаря і пацієнта базується на довірливих відносинах, лікар є відданим інтересам пацієнта, зберігає професійну таємницю, разом з тим проявляє співчуття і розуміння. Міжособистісна взаємодія лікаря і пацієнта є не лише обміном інформацією, а й частиною лікування. При спілкуванні з пацієнтом лікар повинен проявити розуміння і повагу до хворого, серйозно і відповідально сприйняти його хворобу. Важливою є бесіда з пацієнтом і початок розмови, вміння використовувати вербальні і невербальні засоби спілкування. Для ефективного спілкування варто застосовувати певні заходи, які дозволять спрямувати розмову в необхідному напрямку і, відповідно, дізнатися більше про проблему, з якою прийшов пацієнт, вибрати правильну тактику лікування і відповідні методи дослідження. Сучасний лікар – це не лише кваліфікований спеціаліст, але і активний суб’єкт спілкування, який володіє сукупністю соціальних і особистісних характеристик, що забезпечують високий рівень надання послуг у сфері медицини. Тому формування комунікативних навичок у майбутніх лікарів є одним із пріоритетних завдань медичної освіти.