Abstract:
У всьому світі цукровий діабет 2 типу (ЦД 2) являється проблемою сучасної системи охорони здоров’я, поширення якої станом на 2015 р. сягало приблизно 1 на 11 індивідів серед дорослого населення [1]. ЦД 2 типу – мультифакторіальне метаболічне захворювання, що характеризується хронічною гіперглікемією, яка розвивається внаслідок порушення взаємодії інсуліну з клітинами тканин (за визначенням ВООЗ 1999-го року). В 1999 році Всесвітня організація охорони здоров’я охарактеризувала ЦД 2 типу як метаболічне захворювання, котре розвивається внаслідок порушення секреції інсуліну або ж зниженою чутливістю тканин до дії інсуліну (інсулінорезистентності) [2]. Факторами, що сприяють розвитку цукрового
діабету 2 типу здебільшого вважають генетичну схильність, а також вплив
навколишнього середовища (екологічний фактор) [3]. Небезпека цукрового діабету (незалежно від типу) полягає в небезпечних для здоров’я та життя людей ускладненнях даної патології. Вони включають в себе мікросудинні, макросудинні та невропатичні проблеми [4]. Одним з найбільш руйнівних наслідків ЦД являється його вплив на серцево-судинні захворювання. Приблизно дві третини пацієнтів з ЦД помирають від інфаркту міокарда або інсульту [5]. Цукровий діабет також являється частою причиною сліпоти дорослих у віці від 20 до 74 років. Зокрема, в США діабетична ретинопатія щорічно викликає від 12000 до 24000 нових випадків сліпоти [6].Таким чином, небезпека ускладнень та наявність генетичної складової даного
захворювання зумовлює необхідність проведення досліджень з метою пошуку і
визначення поліморфних алелей різних генів, щоб підтвердити чи спростувати
їх зв’язок з розвитком даної патології, а також можливої профілактики у генетично схильних осіб. В даній статті був проведений огляд та систематичний аналіз літератури з приводу взаємозв’язків між розвитком ЦД 2 типу та поліморфізмами генів pparg2, ppara, ucp2, adrb2.
