Abstract:
Біологічні агенти є основою лікування неінфекційного, іммуноопосредкованого увеїту. Інгібітори фактору некрозу пухлини (TNF-α) продемонстрували ефективність в індукції і підтримці ремісії захворювання при численних системних запальних захворюваннях судинної оболонки ока, передньої частили увеального тракту ока. [1] Зокрема, дослідження показали, що інфліксімаб і адалімумаб можуть викликати ремісію без стероїдів у пацієнтів з хворобою Бехчета і ювенільним артритом, коли їх застосовують замість традиційних імунодепресантів, що модифікують протікання захворювання. Пацієнти, які отримують терапію анти-TNF-α препаратами, можуть відчувати побічні ефекти і повинні регулярно оглядатися на предмет наявності
опортуністичних інфекцій, реактивації туберкульозу та гепатиту, демієлінізуючих
захворювань і невропатій, а також злоякісних новоутворень. [2, 3]
Під час відкритого дослідження інфліксімаба для лікування аутоімунного увеїту без використання імуносупрессорної терапії, 78% пацієнтів з увеїтом відповіли на терапію покращення свого стану. Клінічними критеріями успіху були:, досягнення пацієнтом двоетапного зменшення за критеріями Nussenblatt [4].
Але були наявні побічні ефекти, серед яких визначалися крововилив в склоподібне тіло, емболія легеневої артерії, застійна серцева недостатність. [1, 4] Для того, щоб мінімізувати побічний ефект від прийому та підібрати оптимальну дозу анти-TNF-α засобів, потрібно обґрунтування етіологічного впливу мутантного поліморфізму гену TNF. З метою виявлення поліморфізму найбільш доцільно використовувати лабораторний метод полімеразно ланцюгової реакції (ПЛР). [2, 5]
