Abstract:
Незважаючи на те, що важливість збереження навколишнього середовища та заохочення громадського відпочинку в національних парках широко визнається, труднощі для досягнення цих цілей залишаються. Маючи понад столітній досвід управління національними парками, інституційні знання систем національних парків в Європейському Союзі та США можуть запропонувати цінне розуміння найкращих практик управління. Ефективне та стале управління національним парком вимагає організаційної структури на державному рівні з повагою до місцевих інституцій на рівні парку, залучення зацікавлених сторін до прийняття рішень щодо управління парком, залучення громадськості, що заохочується обміном інформацією та освітою, ясність меж покращити відносини із землевласниками суміжних земель і віддати перевагу покращенню відносин із корінним населенням. Визначено,
що краще управління парками ґрунтується на освіті для підвищення обізнаності громадськості про
важливість національних парків і паркових систем. Встановлено, що туризм і зміна клімату створюватимуть дедалі більше викликів для управління парком, що підкреслювало спільну нагальність вирішення цих проблем. Досліджено зарубіжний досвід на прикладі Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки щодо управління територіями природничих парків. Охарактеризовано три методики використання інформації щодо ефективності управління: програмування, що включає в себе ідентифікацію проблем і встановлення пріоритетів; адаптивне управління, яке базується на використанні даних про продуктивність із метою постійного вдосконалення управлінських процесів; підзвітність, що означає надання звітів і відповідей про діяльність і результативність. Доведено, що в сучасний час, через обмеження, встановлені законодавством, території національних парків в Україні не мають широкого доступу для організованого масового туризму й рекреації.
