Abstract:
Мета роботи — вивчити сучасний стан проблеми поширення надмірної ваги у дитячій популяції та наслідків такого порушення фізичного розвитку, проаналізувати нові діагностичні біомаркери реалізації коморбідності при ожирінні. Були опрацьовані й узагальнені вітчизняні та зарубіжні дані фахової літератури. Діагностичні критерії надмірної ваги у дитячому віці, запропоновані європейськими й американськими фаховими товариствами та рекомендовані ВООЗ, мають певні особливості і не є тотожними й уніфіковани-ми. Спільними значущими клінічними критеріями є індекс маси тіла, масова частка власне жирової тканини. Основними патогенетичними ланками, що активуються в дітей з надмірною вагою та сприяють реаліза-ції віддалених наслідків, є запальна реакція, мітохондріальна й ендотеліальна дисфункція, що асоціюється з маніфестацією легеневої коморбідності та порушенням серцево-судинного благополуччя. Рівень смертності, пов’язаний з гострим коронарним синдромом, у пацієнтів з дуже високим індексом маси тіла вірогідно вищий, ніж у пацієнтів з більш низькими показниками (7,1 проти 4,8 ‰). Ендотеліальна дисфункція на доклінічно-му рівні ураження органів і систем визначає ступінь тяжкості захворювання у майбутньому, будучи причи-ною коморбідності. Внутрішньоклітинна молекула адгезії 1 (ICAM 1) та судинно-клітинна молекула адгезії 1 (VCAM 1) визначають ступінь активності циркулюючих ендотеліальних клітин (ЦЕК). Існує позитивний зв’язок між активністю ЦЕК, збільшенням вісцеральної жирової тканини та холестерином ліпопротеїдів низької щільності, водночас кількість ЦЕК асоціюється з об’ємом жирової тканини та рівнем систолічного артеріального тиску. Якісні та кількісні зміни ЦЕК можуть бути використані як діагностичні маркери для формування груп ризику для подальшого моніторингу та контролю.
