«Пост»-модернізації парадигми соціальної держави: нові можливості самореалізації особистості

Abstract

У статті представлено постмодерністський вимір парадигми соціальної держави та здійснюється соціально-філософський аналіз сучасних інформаційно-комунікативних можливостей людини у конструюванні моделей цивілізаційного поступу суспільства, що забезпечує дієву реалізацію її особистих прагнень протягом життя. Концепція «пост»-модернізації соціальної держави інтерпретує сучасні трансформації як ненасильницькій спосіб знаходження ефективного механізму поєднання досягнень традиційних соціокультурних устоїв та нових постіндустріальних змін цифрової епохи. Метою даної публікації є соціально-філософський аналіз концепції «пост»-модернізації соціальної держави в контексті нових можливостей самореалізації особистості в умовах постіндустріального кібернетичного простору. Головним завданням є дослідження можливостей самореалізації особистості в умовах структурно-функціонального механізму оновлення соціокультурних та господарсько-економічних підходів у процесі сучасного державотворення. Констатовано, що зростання пріоритету процесів інформатизації та роботизації у розвитку сучасної соціальної держави пояснюється метою підвищення ефективності управління та захисту прав кожного громадянина. Водночас, відбувається ситуація поступового заповнення повсякденного буття людини механіко-математичним знеособленим началом, що призводить до тотального електронного контролю державою за всіма життєвими ресурсами населення. Доведено, що головною ознакою сучасної соціальної держави стає можливість абсолютного електронно-тотального контролю над власністю громадян. Дієвість такої соціально-економічної реальності змінює всі попередні ідеологічні доктрини суспільно-політичних форм колективного буття, головними постулатами яких визначено захист прав власності та трактування соціального статусу людини на ієрархічних сходах державного управління.