Abstract:
У статті розкрито особливості дистанційної освіти в умовах війни та визначено її ефективність. Визначено, що дистанційне навчання впливає на формування додаткових умов для розвитку інтегрованих процесів у глобальній освіті. Обгрунтовано, що процес системи дистанційного навчання має особливості, які відрізняються вимогами до студентів, цілями, змістом, методами подання, мотивами, структурою та термінами, а не особливостями інших форм навчання. Усе це дозволило виокремити дистанційне навчання як самостійну форму, яка посідає особливе місце в структурі вищої освіти. Виділено рекомендації, які повинно виконувати керівництво та персонал ЗВО в умовах воєнного стану при дистанційній формі навчання. З’ясовано, що зміцненню позицій дистанційного навчання в українській системі вищої освіти перешкоджають: низький рівень проникнення в мережу Інтернет; соціальна нерівність; неналежний рівень матеріально-технічного забезпечення в ЗВО; оскільки дистанційне навчання розраховане на самостійну підготовку студента, то ефективність навчального процесу багато в чому залежить від рівня самодисципліни та мотивації студента; відсутність безпосереднього контакту з викладачами, необхідного для координації навчального процесу; студенти під керівництвом мають обмежені можливості підтвердити свою особу. Визначено, що особливої уваги заслуговує питання адаптації практичних завдань здобувачів вищої освіти педагогічного профілю до умов запровадження воєнного стану. Доведено, що процес системи дистанційного навчання має особливості, які відрізняються вимогами до студентів, цілями, змістом, методами подання, мотивами, структурою та термінами.
