Abstract:
Мета. Визначити найкращий алгоритм передопераційної діагностики хронічного панкреатиту з подальшою корекцією вибору оптимального методу оперативного втручання пацієнтів із хронічним панкреатитом.
Матеріали та методи. У роботі представлено тематичний огляд та детальний метааналіз даних літератури з наукових баз «Pub Med», «Google Scholar», «Web of Science», «The Lancet», «Stanford medicine», «ResearchGate» та інших видань з теми роботи, а також аналіз власних спостережень.
Результати та їх обговорення: на сьогоднішній день сучасні уявлення про патогенез хронічного панкреатиту дозволяють максимально чітко зрозуміти більшість патологічних процесів, що відбуваються у підшлунковій залозі та призводять до
розвитку хронічного панкреатиту. Для підтвердження діагнозу хронічний панкреатит використовують масу інвазивних та неінвазивних методів діагностики, до яких відносять визначення рівня трипсиногену в крові, хімотрипсину та еластази в
калі, внутрішньовенну інфузію холецистокініну та секретину, магнітно-резонансну томографію, магнітно-резонансну холангіопанкреатографію, спірально-комп’ютерну томографію, а також зросла тенденція і до використання еластографії. При ретельному аналізі світових літературних даних, а також аналізу отриманого власного досвіду використання передопераційних неінвазивних методів діагностики хронічного панкреатиту, було встановлено, що найефективнішими та найбільш чутливими методами являються еластографія та спіральна комп’ютерна
томографія (СКТ) підшлункової залози.
Висновки. Отримані результати СКТ та еластографії дають можливість у короткий термін спрогнозувати та обрати оптимальний метод оперативного втручання у хворих на хронічний панкреатит.
