Abstract:
За даними МОЗ внаслідок повномасштабної війни в Україні кожна п’ята людина матиме важкі психічні травми, і кожна десята - психосоматичні розлади середнього та важкого ступеню. Близько 7,7 млн внутрішньо переміщених українців потребують психологічних консультацій, і 3-4 млн потребують фармакологічного лікування, ці цифри постійно збільшуються у зв’язку з продовженням війни. В Україні психологічні служби функціонують у ряді галузей та державних інституцій окремо одна від одної: освіта, ДСНС, МВС, пенітенціарна система, медицина, соцслужба та ін. З огляду на існуючу загрозу психічному здоров'ю населення є велика необхідність скоординувати всі ці інституції в єдину ланку психологічної допомоги населенню України шляхом створення відповідного законопроєкту, що і обумовило актуальність нашого дослідження. Мета роботи – аналітичне вивчення законодавчих і нормативних вітчизняних та міжнародного досвіду у сфері охорони психічного здоров’я та розробка проєкту Закону України «Про психологічну, психотерапевтичну допомогу населенню в Україні» для створення умов профілактики психічних розладів у населення у воєнний та повоєнний період. Об'єктом дослідження були чинні законодавчі вітчизняні документи і базувались на системному підході та аналізі чинної законодавчої бази та її гармонізації міжнародним вимогам у сфері охорони психічного здоров’я населення. У роботі використовували комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: бібліосемантичний, теоретичний, аналітичний. Результати досліджень та їх обговорення. У ході досліджень проаналізовано стан забезпеченості умовами надання психологічної, психотерапевтичної допомоги населенню в Україні та встановлено, що такі умови відсутні, і відсутні відповідний Закон України. В чинних законах, наказах різних інституцій вказано, що така служба існує для окремих груп контингентів населення. Розробленим Законом України "Про психологічну, психотерапевтичну допомогу населенню в Україні" оновлена сама парадигма надання психіатричної допомоги, а саме створення умов для профілактики психічних розладів кожного громадянина, а не концентрація уваги лише на стаціонарному лікуванню, що відповідає концепції державної цільової програми охорони психічного здоров’я України на період до 2030 року. Висновки: 1. В результаті комплексного вивчення чинного вітчизняного законодавства та міжнародного досвіду для збереження і покращення психічного здоров’я населення України розроблено проєкт Закону "Про психологічну, психотерапевтичну допомогу населенню в Україні", що пропонується Верховній Раді України на розгляд та в подальшому прийняття. 2. Розроблена нами в рамках зазначеного законопроєкту нова модель надання психолого/психотерапевтичної допомоги для покращення психічного здоров’я населення України зі застосуванням міжгалузевого (мультидисциплінарного) підходу, потребує впровадження на місцях.
