Abstract:
У статті доведено необхідність вироблення нової концептуальної безпекової парадигми організації освітнього процесу з огляду на воєнний стан. Для кращого розуміння змісту понять «безпечний освітній процес», «культура безпечної поведінки» здійснено аналіз наукової літератури з питань безпеки та розкрито зміст терміну «безпека» стосовно існування та функціонування будь-якої складної системи і, насамперед, таких її соціальних видів, як цивілізація, суспільство, держава, шкільний колектив. З урахуванням дефініцій раніше визначених понять «культура» та «безпека» сформульовано дефініцію поняття «культура безпечної професійної поведінки педагога». На основі аналізу викликів, загроз, ризиків і небезпек, які все частіше виникають на території нашої держави під час воєнного стану, визначено структурні компоненти поняття «культура безпечної професійної поведінки педагога в умовах надзвичайних ситуацій». Основна ідея дослідження полягає в тому, що педагогу необхідно знати потенційні небезпеки від надзвичайних ситуацій, передбачати та розпізнавати небезпеки, а за можливості – їх уникати бо хоч мінімізувати негативний вплив на учасників освітнього процесу завдяки професійній безпечній поведінці. Зроблено висновок, що, користуючись можливостями навчального процесу та освіти загалом, ми не можемо створити загальної, глобальної безпеки. Але за допомогою навчальних закладів, використовуючи різні педагогічні технології, можна сформувати та розвинути культуру безпечної життєдіяльності у студентів університетів. Вплив на студентів педагогічних університетів, як на найсвідоміший і найвідповідальніший у плані виховання культури безпечної поведінки прошарок населення, значно підніме рівень культури безпечної життєдіяльності учнів і суспільства в цілому.
