Abstract:
Мета: Оцінити клінічну ефективність методу тривимірної обтурації системи кореневих каналів зубів при лікуванні пацієнтів із деструктивними формами хронічного періодонтиту. Методи: Проведено ендодонтичне лікування 34 зубів у 30 пацієнтів із деструктивними формами хронічного апікального періодонтиту. Інструментальну і медикаментозну обробку кореневих каналів проводили стандартизовано. Тимчасову обтурацію кореневих каналів виконували за методикою відтермінованого пломбування матеріалом Calasept® Plus. В основній групі (18 зубів у 16 пацієнтів) постійну обтурацію кореневих каналів здійснювали методом гарячої вертикальної конденсації гутаперчі, в контрольній (16 зубів у 14 пацієнтів) – холодної латеральної конденсації. Для роботи обрали силер AH Plus. Відсоток ефективних або неефективних випадків лікування оцінювали на основі порівняння рентгенограм зубів безпосередньо після обтурації, через 3, 6 і 12 місяців. Рентгенологічні зміни оцінювали як без змін, поліпшення чи погіршення процесу. Динаміку відновлення періапікальних тканин також контролювали за допомогою модифікованого періапікального індексу РАІ. Результати: Через рік динамічного спостереження досягли таких кінцевих результатів: у 55,56% пацієнтів основної групи спостерігали повністю відновлення кісткової тканини, у 27,78% розмір вогнища деструкції кісткової тканини зменшився на 1/2 і більше порівняно з початковими даними, у 16,67% вогнища деструкції зменшилися до 1/2; у контрольній групі повне відновлення кісткової тканини відзначали у 12,5%, поліпшення спостерігали у 31,25%, без змін у 25,0% і погіршення у 31,25%. Через 1 рік спостереження не відзначали позитивної динаміки в основній групі пацієнтів у 16,67% випадків, контрольній – у 56,25%. Динаміка приросту середніх значень індексу РАІ в основній групі пацієнтів через 12 місяців становила 21,6%; у контрольній – 13,8%. Висновки: При застосуванні методу тривимірної обтурації кореневої системи при деструктивних формах хронічного періодонтиту доведено високу ефективність проведеного лікування, про що свідчать зникнення вогнищ деструкції у періапікальних тканинах і значне зменшення розмірів розрідження із рентгенологічними ознаками регенерації кісткової тканини у 83,3% випадків.