Abstract:
При швидкому медичному, економічному, інноваційному, розвитку країн ЄС, одним із важливих важелів є людські ресурси, а саме: медичний ресурс закладів охорони здоров’я (державного або недержавного підпорядкування) та їх мотивація. Основними причинами погіршення стану здоров’я населення України,
захворюваності, смертності стали: недостатнє фінансування охорони здоров’я та мізерні розміри заробітної плати при високій відповідальності і напруженості праці; недосконала система стимулювання праці, погіршення мотивації, задоволеності
медичного персоналу у роботі, яке вплинуло на якість надання медичної допомоги; несвоєчасне звернення населення до лікарів, відсутність єдиної електронної медичної системи обліку пацієнтів; відсутність санітарно-просвітньої роботи серед населення щодо профілактики захворювань та ведення здорового способу життя та багато іншого. Постійні незавершені реформи в галузі охорони здоров’я мають наступний результат: масова незадоволеності медичних працівників сфери охорони здоров’я, що впливає на мотивацію і стан їх працездатності, неконтрольована міграція медичних працівників в країни ЄС в пошуках відповідної заробітної плати, плинність кадрів в медичних закладах освіти, міграція медичних працівників в інші галузі, недостатність кадрового забезпечення. Також досить актуальним є незадоволеність населення якістю отриманої медичної допомоги в міській, а особливо, в сільській місцевості. На сучасному етапі реформування в галузі медицини України мотивація
медичного персоналу лікувальних закладів має велике значення. Медичний персонал є найскладнішим та специфічним видом ресурсів, що використовує лікувальний заклад у своїй діяльності. Ефективність професійної діяльності лікувальних закладів у значній мірі залежить від ефективності праці медичного персоналу. Саме через зацікавленість медичного працівника у результатах його роботи при створенні належних умов праці можна домогтися підвищення продуктивності праці. Тому, лікувальний заклад може реалізувати свій потенціал до професійно-кваліфікаційного зростання лише за умов ефективної мотивації медичного персоналу. Сьогодні головним питанням збереження та прогресивного розвитку охорони здоров’я потенціалу сучасної України є забезпечення якості медичної галузі, яка пов’язана із загальними аспектами процесу вдосконалення управління професійною діяльністю медичного персоналу, зокрема на державному, регіональному та місцевому рівнях. Мотивація медичного персоналу охорони здоров’я дуже тісно пов’язана з процесом спонукання фахівців до діяльності через формування мотивів поведінки для досягнення особистих цілей та цілей закладу охорони здоров’я, так, як в процесі мотивації передбачається використання в певній послідовності взаємозалежних категорій: потреби медичних працівників – їхні інтереси – мотиви професійної діяльності – дії. Ефективність та результативність системи мотивації медичного персоналу
багато в чому залежить від повної й достовірної інформації про потреби, інтереси та мотиви трудових ресурсів лікувальних закладів. Для одержання таких даних потрібний так званий «мотиваційний моніторинг». Це система постійного спостереження та контролю стану мотивацій медичного персоналу з метою його
оперативного дослідження та оцінки в динаміці, прийняття кваліфікованих управлінських рішень в інтересах підвищення ефективності праці. Працездатність та мотивація медичного працівника тісно пов’язана з низкою чинників, а саме: заробітною платою, професійним розвитком кар’єри, умовами праці та життя, покращенням/реновацією їх матеріально-технічної бази – будівлі. Оскільки основний фонд лікарень побудований у 60-х роках минулого століття, є потреба комплектації сучасним обладнанням, проведення капітальних ремонтних робіт, встановлення системи кондиціювання, оснащення сучасним обладнанням робочого
місця, забезпечення комп’ютерною технікою, вільний доступ до інтернет-ресурсів, електронних баз даних, тощо. В закладах охорони здоров’я (ЗОЗ) виникла необхідність у вдосконалені
механізму стимулювання праці та покращення психосоціального середовища для медичних працівників з метою якісного виконання ними професійних обов’язків. Необхідна підтримка та фінансове заохочення медичних працівників з боку керівництва через постійне збільшення навантаження на них, високого рівня відповідальності, складності в процесі роботи, наявності стресових професійних факторів, що призводить до емоційної, розумової, нервової напруги, вигорання на робочому місці і ризику втрати здоров’я під час виконання професійних обов’язків.
Досвід сучасного управління в галузі медицини свідчить, що традиційні методи системи оцінки мотиваційної спрямованості медичного персоналу вже не задовольняють потреби апарату управління. Виникає необхідність у системі мотиваційного моніторингу, яка б створила нову інформаційну базу для прийняття
управлінських рішень у сфері мотивації професійної діяльності медичного персоналу. Розробка якісної системи мотивації медичного персоналу у лікувальних закладах повинна сприяти визначенню ефективних у даний момент інструментів та стимулів впливу на поведінку медичних працівників для досягнення їхніх власних цілей та цілей даного лікувального закладу. Таким чином, на етапі формування професійної мотивації майбутньої діяльності
медичного працівника першорядного значення набуває актуалізація у здобувачів медичної освіти професійних інтересів, які безпосередньо мають бути пов’язані з пізнавальними. Тому подальшими перспективами нашого дослідження буде здійснення комплексу заходів: включення в навчально-виховний процес вищої
медичної школи спеціальних курсів: людина-професія, професійна діяльність та кар’єра майбутнього медичного працівника; впровадження активних методів навчання в процесі професійної спеціальної підготовки майбутніх медичних працівників; систематичне інформування про сферу фахової діяльності та про можливості підвищити свій професійно-освітній рівень як майбутнього медика, свою кваліфікацію та розширити профіль лікарської підготовки.