Порівняльна характеристика клінічних аспектів лікування трансверзальних аномалій за допомогою міофункціональної апаратури

Abstract

За даними вітчизняних і закордонних вчених зубощелепні аномалії діагностуються у 50-70% пацієнтів дитячого та дорослого віку [Персін 1998, Персін 2001]. У структурі трансверзальних аномалій у дітей і дорослих переважають випадки звуження верхньої щелепи (54,8 %), скупченість зубів (44,7 %) і різновиди косого прикусу (21,1 %). Із зростанням віку обстежених відмічається збільшення тенденції до скупченості зубів (65,5%), що свідчить про перехід аномалії в більш тяжкі її форми та відсутність тенденції до саморегуляції. Невідповідність змикання зубів-антагоністів в трансверзальній площині викликає, з часом, порушення функції жування, що зумовлює переміщення косметичного центру. Це призводить до небажаних наслідків. Трансверзальні аномалії прикусу посідають провідне місце в ортодонтії, тому в їх лікуванні велике значення відіграє знання та розуміння етіології та патогенезу даної патології [Хорошилкіна 1996].