Короткий опис (реферат):
Визначення характеру, частоти та причин виникнення рестенозу/тромбозу у хворих з ІХС та ПКА у проспективному спостереженні має важливе практичне значення для розробки превентивних заходів в залежності від клінічних (коморбідність) та біохімічних (стан системи гемостазу) характеристик кожного окремого пацієнта. Мета – вивчити частоту і характер ускладнень у хворих з ІХС і ПКА та їх показники гемостазу. Проведено 18-ти місячне спостереження (амбулаторний, стаціонарний та телефонний режими) за 91 хворим, із яких у 32 мав місце пізній рестеноз/тромбоз стенту в анамнезі (більше 6 місяців після стентування) та 59 – у яких рестенозу не було. Усім хворим на початку дослідження одноразово визначали основні показники гемостазу (розчинний фібрин, Д-димер, фібриноген та протеїн С). Хворі, за якими відбувалось клінічне спостереження, не знаходились на антикоагулянтному лiкуванні та приймали подвійну антиагрегантну терапію. Статистична обробка проведена з використанням методів варіаційної статистики та кореляційного аналізу. Результати дослідження показали, що у групі хворих з рестенозом в анамнезі та цукровим діабетом вдвічі зростає ризик розвитку рестенозу/тромбозу стенту порівняно з загальною групою. При цьому не виключаються, практично з тією ж частотою, ураження й інших ланок серцево-судинної системи. Результати дослідження виявили значні порушення у системі гемостазу хворих з наявністю як рестенозу/тромбозу, так і інших судинних уражень. Так, у хворих з тромботичними ускладненнями спостерігається різке збільшення фактору передтромбозу - розчинного фібрину при явній депресії фібринолітичної ланки гемостазу, на яку вказує низький рівень Д-димеру. Крім того, вказані порушення співвідношення рФ/Д-д асоціюються з пригніченням антикоагулянтної спроможності гемостазу, яку представляє протеїн С. Таким чином, перебіг захворювання у хворих з ІХС та ПКА тісно пов'язаний з наявністю коморбідних станів та показниками гемостазу.
