Abstract:
В дисертації представлено дані стосовно обґрунтування вибору оптимальної базисної терапії РА на основі метотрексату та лефлуноміду. Встановлено, що застосування у пацієнтів з РА в ролі базисного засобу метотрексату в середній терапевтичній дозі упродовж півроку забезпечує помірний терапевтичний ефект, однак при цьому супроводжується виникненням цілого ряду побічних ефектів. Для монотерапії лефлуномідом в дозі 20 мг/добу виявлено більш раннє, в порівнянні з метотрексатом, настання лікувального ефекту (уже на першому місяці терапії), проте через 6 місяців ефективність обох препаратів виявилась ідентичною. Показано, що застосування комбінованої базисної терапії мінімально ефективними дозами метотрексату та лефлуноміду забезпечувало значне зростання ефективності лікування, однак характеризувалось високим ризиком виникнення побічних ефектів, що вимагало ретельного моніторингу активності трансаміназ в крові. В роботі експериментально обґрунтовано доцільність застосування в комплексному лікуванні РА біофлавоноїду детралексу, у зв’язку з наявністю у нього власної протизапальної активності та здатності суттєво зменшувати побічні ефекти базисної терапії.
