Житлово-побутові умови існування мешканців Поділля у 20-х роках XХ ст. як фактор формування соціокультурного середовища

Abstract

У статті на основі житлово-побутових умов проживання мешканців міст Поділля 1920-х pp., робиться спроба проаналізувати формування їхнього соціокультурного середовища. Автор статті розглядає житлову кризу, що розвинулася у зв'язку із неконтрольованим зростанням кількості міст та призвела до тісного співіснування представників різних соціальних груп, вплинула на виникнення специфічних культурних відносин колективістського типу, та виникнення різноманітних видів житла, таких як комунальні квартири, казармені приміщення, спільні господарства, як наслідок цієї кризи. Упродовж 1920-х pp. були серйозні спроби більшовицької влади створити новий побут, цілковито відповідний ідеям і потребам будівництва соціалізму. Йшлося насамперед про проектування й спорудження будинків і житлових масивів особливого типу, розрахованих винятково на колективний спосіб життя. Автор також зазначає, що комунальні квартири були також вимушеним заходом, викликаним гострим і хронічним житловим дефіцитом у державі, керівництво якої й спричиняло цей дефіцит. Він пояснювався зокрема й тим, що житлове будівництво різко відставало від потреб населення. У великих містах запроваджувалася так звана санітарна норма, згідно з якою кожна особа не мала права претендувати більше як на 9 м2. Запроваджувалися й інші обмеження. На цій базі житлового голоду й складався комунальний побут із власними особливими законами й специфічним колоритом. Стаття також згадує про анкету «Обстеження побуту комуністів», що була розіслана на місця ЦК КП(б)У у вересні 1923 p., пропонувала респондентам дати відповіді на запитання, яку квартиру вони мають, зі скількох кімнат вона складається, чи є у ній кухня, можливо, анкетований займає куток.

В статье на основе жилищно-бытовых условий проживания жителей городов Подолья 1920-х гг. делается попытка проанализировать формирование их социокультурной среды. Автор статьи рассматривает жилищный кризис, развившейся в связи с неконтролируемым ростом числа городов и приведший к тесному сосуществованию представителей различных социальных групп, который повлиял на формирование специфических культурных отношений коллективистского типа, и возникновение различных видов жилья, таких как коммунальные квартиры, казарменные помещения, совместные хозяйства, как следствие этого кризиса. В течение 1920-х pp. были серьезные попытки большевистской власти создать новый быт, полностью соответствующий идеям и потребностям строительства социализма. Речь шла прежде всего о проектировании и строительстве зданий и жилых массивов особого типа, рассчитанных исключительно на коллективный образ жизни. Автор также отмечает, что коммунальные квартиры были также вынужденной мерой, вызванной острым и хроническим жилым дефицитом в государстве, руководство которой и вызывало этот дефицит. Он объяснялся в том числе и тем, что жилищное строительство резко отставало от потребностей населения. В больших городах вводилась так называемая санитарная норма, согласно которой каждый человек не имел права претендовать более чем на 9 м2. Вводились и другие ограничения. На этой базе жилищного голода и состоял коммунальный быт с собственными особыми законами и специфическим колоритом. Статья также упоминает об анкете «Обследование быта коммунистов», которая была разослана на места ЦК КП (б) У в сентябре 1923 г. и предлагала респондентам ответить на вопрос, какой квартирой они владеют, из скольких комнат она состоит, есть ли в ней кухня, или возможно, анкетируемый просто снимает угол.

The article is based on the living conditions of the inhabitants of the towns of Podillya in the 1920s. The attempt is made to analyze the formation of their socio-cultural environment. The author considers the housing crisis that has developed due to the uncontrolled growth of the number of cities and led to the close coexistence of representatives of various social groups, which influenced the formation of specific cultural relations of a collectivist type and the emergence of various types of housing, such as communal apartments, barracks, joint facilities as a consequence of this crisis. During the 1920s there were serious attempts by the Bolshevik authorities to create a new way of life that fully corresponded to the ideas and needs of building socialism. It was primarily about the design and construction of buildings and residential areas of a special type, designed exclusively for the collective lifestyle. The author also notes that communal apartments were also a necessary measure caused by an acute and chronic residential lack in the state, whose leadership caused this shortage. It was explained, among other things, by the fact that housing construction sharply lagged behind the needs of the population. In large cities, the so-called sanitary standard was introduced, according to which each person had no right to claim more than 9 m2. Other restrictions were introduced. On this basis of housing hunger and consisted of communal life with its own special laws and specific color. The article also mentions the “Survey of the Communist Life” questionnaire, which was sent to the Central Committee of Communist Party (B) U in September 1923 and asked respondents to answer the question what apartment they own, the number of rooms it consists of, whether it has a kitchen , or perhaps the interviewee simply rents a piece of the room.