Аннотации:
Кількість хворих з кістами підшлункової залози збільшується разом із зростанням числа гострого і хронічного панкреатиту. Більша їх кількість потребує хірургічного лікування в зв’язку з наявністю ускладнень: інфікування, кровотечі, спонтанного розриву. Мета дослідження: аналіз результатів лікування кіст підшлункової залози та розробка алгоритму їх лікування. Матеріали та методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 125 хворих з псевдокістами підшлункової залози, які лікувалися в клініці протягом 2000- 2018 років. Всім хворим виконувалася комп'ютерна томографія, визначався тиск всередині кісти, а також рівень больового синдрому. Всі хворі в залежноcті від гіпертензії були поділені натри групи. Результати. У хворих на кісти підшлункової залози виконували внутрішню декомпресію (61), зовнішню декомпресію (29), внутрішньо-зовнішню декомпресію (18), резекційні методики (12), ендоскопічну цистогастростомію (5). При неускладнених кістах підшлункової залози у 58,1% (73) були умови для застосування методик внутрішньої декомпресії та резекційних методик. Натомість у 47 хворих з ускладненими кістами були застосовані методики зовнішньої (29) або комбінованої декомпресії (18). Висновки: В випадку наявності розширеної головної панкреатичної протоки та чіткого зв’язку з просвітом кісти таким хворим показані резекційні методи оперативного лікування. Зовнішня декомпресія при рівні гіпертензії 2-3 супроводжується у 34,4% формуванням зовнішньої панкреатичної нориці, яка у 13,8% не закривається самостійно. Внутрішня декомпресія не супроводжується збільшенням кількості післяопераційних ускладнень і летальності.
