Репозиторий Винницкого национального медицинского университета имени Н. И. Пирогова

Рівень інсуліноподібного фактору росту-1 та гідрогенсульфіду у щурів із неалкогольною жировою хворобою печінки, асоційованою із гіпергомоцистеїнемією

Показать сокращенную информацию

dc.contributor.author Некрут, Д. О. uk
dc.contributor.author Заічко, Н. В. uk
dc.contributor.author Струтинська, О. Б. uk
dc.date.accessioned 2018-03-14T19:42:27Z
dc.date.available 2018-03-14T19:42:27Z
dc.date.issued 2017 uk
dc.identifier.citation Некрут Д. О. Рівень інсуліноподібного фактору росту-1 та гідрогенсульфіду у щурів із неалкогольною жировою хворобою печінки, асоційованою із гіпергомоцистеїнемією / Некрут Д. О., Заічко Н. В., Струтинська О. Б. // Медична та клінічна хімія. - 2017. - Т. 19, № 1. - С. 40-46. uk
dc.identifier.issn 2410-681Х
dc.identifier.uri https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/2167 en
dc.description.abstract Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) – хронічне захворювання, що об’єднує низку морфологічних змін (стеатоз, стеатогепатит, стеатофіброз та цироз печінки). Розвиток НАЖХП часто супроводжується підвищенням рівня гомоцистеїну, з іншого боку – гіпергомоцистеїнемію (ГГЦ) вважають самостійним чинником стеатозу та фіброзу печінки. Важливу роль у регуляції функціонального стану печінки відіграють IGF-1 та газотрансмітер гідроген сульфід (H2S), але їх роль у патогенезі НАЖХП, асоційованої з ГГЦ, залишається невизначеною. Метою дослідження є визначити рівень IGF-1 в сироватці крові та вміст H2S у печінці щурів з НАЖХП, індукованою високожировою дієтою (ВЖД) та її поєднанням з тіолактоновою ГГЦ. Досліди проведено на 56 білих щурах-самцях. Тварин було поділено на чотири групи: щури 1-ї і 2-ї груп отримували стандартну дієту, 3-ї і 4-ї – ВЖД упродовж 60 діб. Тваринам 2-ї і 4-ї груп щоденно вводили тіолактон гомоцистеїну (100 мг/кг внутрішньошлунково). Визначали рівень гомоцистеїну та IGF-1 в сироватці крові, а також вміст H2S у печінці щурів. Застосування ВЖД, тіолактону гомоцистеїну й, особливо, їх поєднання викликало зниження рівня IGF-1 в сироватці крові та вмісту H2S у печінці щурів. У тварин з НАЖХП, асоційованою з ГГЦ, вміст H2S у печінці та рівень IGF-1 в крові були достовірно нижчими на 22,6 і 32,2 %, ніж у щурів з ізольованою НАЖХП. Рівень гомоцистеїну обернено корелював з рівнем IGF-1 у крові та вмістом Н2S у печінці (r=-0,68, -0,73, р<0,01). Дефіцит антифіброзних медіаторів IGF-1 та H2S може бути чинником прогресування НАЖХП, асоційованої з ГГЦ. Отже 60-добове застосування ВЖД або тіолактону гомоцистеїну викликає зниження рівня IGF-1 в сироватці крові та вмісту H2S у печінці, але найбільш суттєвий дефіцит цих медіаторів формується при поєднанні ВЖД з ГГЦ. uk
dc.language.iso uk_UA uk
dc.publisher Медична та клінічна хімія uk
dc.subject фактор росту-1 інсуліноподібний uk
dc.subject гідроген сульфід uk
dc.subject гомоцистеїн uk
dc.subject дієта високожирова uk
dc.subject печінки жирова дистрофія uk
dc.title Рівень інсуліноподібного фактору росту-1 та гідрогенсульфіду у щурів із неалкогольною жировою хворобою печінки, асоційованою із гіпергомоцистеїнемією uk
dc.type Article en


Файлы в этом документе

Данный элемент включен в следующие коллекции

Показать сокращенную информацию

Поиск в DSpace


Просмотр

Моя учетная запись

Статистика