Abstract:
У статті здійснено комплексний аналіз ролі та місця психолога у складі мультидисциплінарної команди під час лікування та реабілітації дітей після гострих харчових токсикоінфекцій. На основі сучасних міжнародних наукових підходів та епідеміологічних даних автори обґрунтовують необхідність впровадження системного психологічного супроводу в педіатричну практику України. У роботі висвітлено взаємозв'язку соматичних розладів шлунково-кишкового тракту та психоемоційного стану дитини через механізми осі «мозок–кишківник». Окреслено ключові напрями діяльності психолога, які включають раннє виявлення психоемоційних порушень (підвищеної тривожності, страхів, негативних асоціацій із їжею), стабілізацію психічного стану пацієнта, формування адаптивної харчової поведінки та надання психоосвітньої підтримки батькам на засадах сімейно-орієнтованого підходу (family-centered care). Акцентовано на доцільності розробки та впровадження стандартизованих вітчизняних протоколів психологічної допомоги з урахуванням успішного міжнародного досвіду.
