Abstract:
Повномасштабна війна суттєво змінила психоемоційний фон українського суспільства, з особливим де структивним впливом на військовослужбовців. Це створює нагальну потребу дослідити формування тривожних роз ладів на молекулярно-біологічному рівні для розробки ефективних програм відновлення. Головне завдання цього дослідження — здійснити всебічний аналіз нейробіологічних механізмів тривоги як потенційних мішеней для меди ко-психологічної реабілітації. При цьому особлива увага приділяється теорії алостатичного навантаження, аспектам нейроімунології та свіжим науковим публікаціям за період 2021–2025 рр. Об’єкт і методи дослідження. Проведе но комплексний пошук та оцінку релевантних наукових статей, використовуючи ресурси баз даних Scopus, Web of Science, PubMed та каталогів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. До підсумкового огляду увійшло 28 базових публікацій, тематика яких безпосередньо охоплює психіатрію, медичну психологію, механізми психоней роімунології та нейробіологію стресових станів. Результати. Проаналізовано структурно-функціональні зміни го ловного мозку, зокрема роль амигдалярного комплексу та ядра ложа термінальної смуги (BNST), у генерації «дифузної тривоги». Висвітлено ключове значення дисбалансу гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК)- та глутаматергічної систем, виснаження ендоканабіноїдної регуляції та супресії нейротрофічного фактора головного мозку (BDNF). Акцентовано увагу на ролі нейрозапалення (активації мікроглії та цитокінового шторму) у патогенезі тривоги. Окрему увагу при ділено феномену соматизації крізь приз му полівагальної теорії та специфіці впливу безперервного бойового стре су на головний мозок військовослужбовців (комбатантів). Висновки. Тривога в умовах війни є складним системним захворюванням, що поєднує порушення нейропластичності та нейроімунні дисфункції. Обґрунтовано ризики епігенетичної трансгенераційної передачі травми. Запропоновано перехід до патогенетично обґрунтованих нейропро текторних стратегій медико-психологічної реабілітації (EMDR, нейромодуляція) з використанням української моделі колективної резильєнтності.
