Abstract:
Проблеми зі сном є одним із ключових біопсихосоціальних чинників, що впливають на функціональний стан організму, адаптивні можливості та успішність медико-психологічної реабілітації військових, які зазнали впливу бойового стресу. Тривале перебування в умовах постійної небезпеки, робота в нічний час і травматичний досвід призводять до порушення сну, його фрагментації та розладу циркадних ритмів. Це супроводжується погіршеннями когнітивної активності, проблемами з пам’яттю та концентрацією уваги, нестабільністю емоційного стану, а також порушеннями в роботі нейроендокринної та імунної систем. Окрім того, спостерігається зростання кількості соматичних хвороб та підвищення ризику розвитку чи хронізації посттравматичного стресового розладу, депресії й тривожних розладів. У статті ставиться за мету дослідити взаємозв’язок між характеристиками якості й структурою сну з ефективністю медико-психологічного відновлення та рівнем життя військовослужбовців. Дослідження проведено у форматі наративного огляду із застосуванням бібліометричного аналізу, аналітичних, порівняльних і узагальнювальних методів. Узагальнено сучасні концепції щодо нейробіологічних механізмів регуляції сну, клінічних проявів інсомнії, її коморбідності з психічними та соматичними розладами, а також впливу цих факторів на реабілітаційний процес. Установлено, що розлади сну слід розглядати не лише як симптом, а й як самостійний предиктор, який впливає на ефективність відновлення та сприяє хронізації стрес-асоційованих розладів. Визначено доцільність систематичного скринінгу та моніторингу стану сну, а також наголошено на важливості інтеграції когнітивно-поведінкової терапії інсомнії, сомнологічних, фармакологічних і мультимодальних підходів у реабілітаційні програми із залученням мультидисциплінарної команди фахівців. Корекція сну виступає значущим елементом системного підходу до надання медико-психологічної допомоги, спрямованого на відновлення психофізіологічних ресурсів організму. Її реалізація сприяє підвищенню рівня стійкості до стресових чинників, знижує ризик ускладнень, прискорює процеси реабілітації, сприяє покращенню загальної якості життя та поверненню до оптимального рівня професійної працездатності військовослужбовців. Водночас вона забезпечує зміцнення адаптаційного потенціалу та функціональних можливостей організму.
