Abstract:
статтю присвячено дослідженню взаємозв’язків між поруше ннями зору, особливостями усвідомлення власних емоцій та якістю комунікації у людей із зоровою дисфункцією. З’ясовано, що труднощі з емоційною саморефлексією та обмеження у розумінні почуттів інших спричиняють проблеми в емоційній взаємодії, які супроводжуються підвищенням тривожності та виникненням депресивних станів. Такі психоемоційні зміни загострюють існуючі проблеми в комунікації, обумовлені сенсорним дефіцитом або відсутністю можливості візуального сприйняття. Виявлено наявність алекси тимії та емоційного інтелекту низького рівня як серед учасників з УТОСа, так і серед студентів із порушеннями зору, але з переважанням вказаних показників, як і вищих рівнів порушень емоційного стану серед учасників УТОС, що можуть сягати показників, які потребують медикаментозного впливу. Враховуючи орієнтування сучасності на розуміння потреб усіх людей, необхідно ознайомлювати суспільство щодо особливостей комунікації людей з певними обмеженнями. Ураження зорового аналізатору впливає на комунікативний потенціал та результативність взаємодії, відбиваючись на емоційному стані через наявні перешкоди щодо відсутності чи зниження зорової інформації, як основного її джерела адже знижується чи зникає повністю можливість використовувати невербальні сигнали. Утруднення комунікації може призвести до її уникання та прагнення до ізоляції, що поглиблюватиме ту ж саму комунікацію. Отримані дані вказують на потребу в психологічному супроводі осіб з порушенням зору задля ефективної адаптації, підвищення комунікативного потенціалу в процесі лікування та на етапах реабілітації, попередження порушень психологічного здоров’я, що є важливим в умовах викликів військового часу. Перспективи досліджень полягають у пошуку ефективних корекційних програм для людей з порушенням зору, направлених на підвищення емоційного інтелекту та попередження негативних психоемоційних станів.
