Abstract:
У тезах проаналізовано формування національної ідентичності через концепт українського фронтиру як динамічного простору взаємодії та протистояння. Автори розглядають синергетичний вимір – складну взаємодію історичних, політичних та ментальних чинників – як дієвий інструмент модернізації державної політики у сфері утвердження ідентичності, що дозволяє оптимізувати процеси соціальної згуртованості та зміцнити ментальну стійкість українців.
Особливу увагу приділено трансформації поняття «фронтир» у контексті сучасної війни, де Україна виступає як «брама Європи» та «лабораторія ідентичності». На основі аналізу історичних праць (В. Антоновича, М. Грушевського, Я. Грицака) продемонстровано ефективність моделі вільного суспільства: солідарність громадян вільних людей, об’єднаних спільною екзистенційною загрозою, стає гарантом збереження державності. Висвітлено важливість інтеграції спільних політичних цінностей та лояльності до держави для забезпечення сталого розвитку громадянської ідентичності в епоху глобальних викликів.
