Феномен культурно-нормативного оптимуму колективної взаємодії суспільства і держави: конверсійні студії вітчизняного державотворення

Abstract

Поява на мапі світу нової Української держави в 1991 р. стала вагомою подією суспільно-політичної історії людства та набула в останні чотири роки повномасштабної російсько-української війни колосального впливу на можливі сценарії розвитку всього цивілізованого світу. Водночас паралельно з’являється ціла низка проблем у сфері пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку, структурних управлінських суперечностей, від розв’язання яких залежить доля всього державотворчого процесу в Україні, тому метою комплексного дослідницького завдання публікації визначено аналіз культурно-нормативного оптимуму соціальної відповідальності як дієвої форми взаємодії громадянського суспільства та правової держави в умовах сучасного цивілізаційного поступу. У статті доведено, що державотворчий процес політико-правового становлення суверенної України історично має постнеокласичний сценарій, аналогів якому в міжнародній практиці знайти майже неможливо – наша «вітчизняна патологія» стає актуальною можливістю посісти високостатусні позиції у світосистемі майбутнього. Підкреслено, що своєрідний державницький парадокс у створенні сучасної нормативно-правової системи цілісного соціуму в громадянському суспільстві незалежної України відбувається в контексті життєвих реалій неправових практик і проблемноорієнтовних форм вирішення конфліктних соціально-економічних ситуацій у процесі «зміни самої зміни»