Короткий опис (реферат):
Аналіз показників циркадної регуляції та порушень серцевого ритму дозволяє оцінити стан вегетативної
нервової системи та прогнозувати ризик виникнення аритмій. Мета – визначити особливості циркадної регуляції та
порушень серцевого ритму в пацієнтів із гіпертонічною хворобою залежно від супутньої хронічної коронарної хвороби.
Обстежено 120 осіб: 86 (71,7%) чоловіків і 34 (28,3%) жінки; середній вік становив 57,3±0,9 років, із гіпертонічною хворобою
(ГХ) ІІ стадії з/та без супутньої хронічної коронарної хвороби (ХКХ) з/та без частої шлуночкової екстрасистолії (ШЕ).
Проведено визначення та оцінку особливостей циркадної регуляції та порушень серцевого холтерівського моніторування
електрокардіограми (ХМ ЕКГ). Тривалість ГХ становила 8,6±6,0 років, тривалість проявів ХКХ – 4,8±2,6 років.
Аритмічний анамнез – 3,5±3,0 років. Виділено 4 клінічні групи пацієнтів (30 пацієнтів у кожній) з урахуванням наявності
або відсутності супутньої ХКХ і частої ШЕ:1-ша група– пацієнти з ГХ без супутніх ХКХ і ШЕ, 2-га – пацієнти з ГХ і
частою ШЕ, 3-тя – пацієнти з ГХ і супутньою ХКХ, 4-та – пацієнти з ГХ і супутніми ХКХ та частою ШЕ. Статистичний
аналіз результатів дослідження виконували за допомогою методів варіаційної статистики з використанням програми
Microsoft Excel (2019) і Statistica 12.0 (Statsoft, USA). Встановлено, що в пацієнтів із гіпертонічною хворобою ІІ стадії
без супутньої хронічної коронарної хвороби і частою шлуночковою екстрасистолією були вищі показники циркадного
індексу (1,43) і середньо-денної (87 уд/хв) частоти серцевих скорочень та нижчі середньо-нічної (64 уд/хв) проти інших
груп. Показано, що часта шлуночкова екстрасистолія у пацієнтів із гіпертонічною хворобою та супутньою хронічною
коронарною хворобою асоціюється зі збільшенням кількості суправентрикулярної екстрасистолії за добу та за 1 год
за відсутності епізодів суправентрикулярних тахікардій (1721 епізодів за добу та 72 – за 1 год). Визначено, що часта
шлуночкова екстрасистолія у 37–53% пацієнтів супроводжується реєстрацією політропної шлуночкової естрасистолії,
у 20– 23% – шлуночкової екстрасистолії високих градацій (4-А та 4-Б) за Лауном (парні, групові) і у 3,3% пацієнтів –
нестійкими поодинокими епізодами шлуночкової тахікардії з максимальною тривалістю до 4,5 с.