ОСОБЛИВОСТІ ЦИРКАДНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ТА ПОРУШЕНЬ СЕРЦЕВОГО РИТМУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ ЗАЛЕЖНО ВІД СУПУТНЬОЇ ХРОНІЧНОЇ КОРОНАРНОЇ ХВОРОБИ

Abstract

Аналіз показників циркадної регуляції та порушень серцевого ритму дозволяє оцінити стан вегетативної нервової системи та прогнозувати ризик виникнення аритмій. Мета – визначити особливості циркадної регуляції та порушень серцевого ритму в пацієнтів із гіпертонічною хворобою залежно від супутньої хронічної коронарної хвороби. Обстежено 120 осіб: 86 (71,7%) чоловіків і 34 (28,3%) жінки; середній вік становив 57,3±0,9 років, із гіпертонічною хворобою (ГХ) ІІ стадії з/та без супутньої хронічної коронарної хвороби (ХКХ) з/та без частої шлуночкової екстрасистолії (ШЕ). Проведено визначення та оцінку особливостей циркадної регуляції та порушень серцевого холтерівського моніторування електрокардіограми (ХМ ЕКГ). Тривалість ГХ становила 8,6±6,0 років, тривалість проявів ХКХ – 4,8±2,6 років. Аритмічний анамнез – 3,5±3,0 років. Виділено 4 клінічні групи пацієнтів (30 пацієнтів у кожній) з урахуванням наявності або відсутності супутньої ХКХ і частої ШЕ:1-ша група– пацієнти з ГХ без супутніх ХКХ і ШЕ, 2-га – пацієнти з ГХ і частою ШЕ, 3-тя – пацієнти з ГХ і супутньою ХКХ, 4-та – пацієнти з ГХ і супутніми ХКХ та частою ШЕ. Статистичний аналіз результатів дослідження виконували за допомогою методів варіаційної статистики з використанням програми Microsoft Excel (2019) і Statistica 12.0 (Statsoft, USA). Встановлено, що в пацієнтів із гіпертонічною хворобою ІІ стадії без супутньої хронічної коронарної хвороби і частою шлуночковою екстрасистолією були вищі показники циркадного індексу (1,43) і середньо-денної (87 уд/хв) частоти серцевих скорочень та нижчі середньо-нічної (64 уд/хв) проти інших груп. Показано, що часта шлуночкова екстрасистолія у пацієнтів із гіпертонічною хворобою та супутньою хронічною коронарною хворобою асоціюється зі збільшенням кількості суправентрикулярної екстрасистолії за добу та за 1 год за відсутності епізодів суправентрикулярних тахікардій (1721 епізодів за добу та 72 – за 1 год). Визначено, що часта шлуночкова екстрасистолія у 37–53% пацієнтів супроводжується реєстрацією політропної шлуночкової естрасистолії, у 20– 23% – шлуночкової екстрасистолії високих градацій (4-А та 4-Б) за Лауном (парні, групові) і у 3,3% пацієнтів – нестійкими поодинокими епізодами шлуночкової тахікардії з максимальною тривалістю до 4,5 с.