Короткий опис (реферат):
У статті розглядається генезис та взаємозв'язок розвитку філософії та медицини від появи до сьогодення. Автор наголошує, що першим, хто підкреслював необхідність зв'язку філософії та медицини, був Гіппократ, якому належить відомий вислів: «лікар-філософ подібний до бога». Зазначається, що першими, хто поєднав лікарську справу з філософією, були античні вчителі, зокрема Піфагор, Емпедокл, Гіппократ та Демокріт, якому належить вислів: «...лікарське мистецтво зцілює хвороби тіла, а філософія вивільняє душу від пристрастей». Як нам відомо, лікарем був апостол та євангеліст Лука. Історично медична наука спочатку вважалася частиною філософії, а світогляд лікаря був філософсько-етичним. Автор виділяє три базові напрямки спільної діяльності філософії та медицини: синкретичний, позитивістський та «новий синтез», який пов'язаний з появою біоетичних проблем. Підсумовується, що у сучасних процесах становлення медицини філософія повинна брати участь у формуванні самосвідомості медиків та допомагати здійснювати самореалізацію лікаря.
