Abstract:
Вступ. Значення мультифокальної пункційної біопсії передміхурової залози, без сумніву, є вкрай важливим на сьогодні для своєчасної діагностики раку простати. Незважаючи на те, що основним недоліком мультифокальної біопсії відносно сучасних методів біопсії простати під контролем мультипараметричної магнітно
резонансної томографії, є висока частота хибно негативних результатів, дані методи не є конкурентними, а певною мірою доповнюють один одного. Мета.
Покращити результати діагностики раку передміхурової залози шляхом виділення прогностично значимих критеріїв для оцінки результатів мультифокальної пункційної біопсії простати. Матеріали та методи. У дослідження було включено 101 пацієнта із показами до виконання мультифокальної біопсії передміхурової залози. Після обстеження у 78 (77,2%) пацієнтів був діагностований рак передміхурової залози. Ще у 23 (22,8%) хворих діагностували доброякісну гіперплазію передміхурової залози. Для оцінки ефективності мультифокальної пункційної біопсії визначали наступні показники: аналіз крові на загальний простат специфічний антиген (нг/мл); об’єм передміхурової залози згідно з магнітно резонансною томографією (см3); щільність простат специфічного антигену (нг/мл/см3); локалізація вогнища ураження згідно з магнітно резонансною томографією; розмір вогнища ураження; чутливість та специфічність магнітно резонансної томографії у виявленні раку передміхурової залози. Кількісні показники обробляли статистично. Результати. Основними факторами, що збільшують виявлення раку простати за допомогою
мультифокальної біопсії є: загальний рівень простат специфічного антигену в
крові ≥12,79 нг/ мл (p=0,044), об’єм передміхурової залози ≥42,91 см3 (p=0,019), щільність простат специфічного антигену ≥0,33 нг/мл/см3 (p=0,027), розмір патологічного вогнища простати ≥10,74 мм (p=0,045) та розташування вогнища ураження в периферичній ділянці простати (p=0,004). Висновки. Для підвищення ефективності мультифокальної пункційної біопсії в стандартну програму диференційної діагностики раку передміхурової залози потрібно враховувати
поєднане визначення рівня загального простат специфічного антигену сироватки крові, об’єму передміхурової залози, щільності простат специфічного антигену та розміру вогнища ураження.
