Abstract:
У роботі здійснено критичний аналіз практики застосування ст. 254 Кримінального кодексу України, за результатами чого було виявлено наявні у відповідній царині проблеми, а також розроблено призначені для судових та правоохоронних органів рекомендації, направ-
лені на їх усунення. Зокрема, за результатами написання статті доведено, що у випадках незаконного знімання законними власниками (землекористувачами) поверхневого шару ґрунту належних їм земельних ділянок для подальшого видобування корисних копалин вирішальне значення для кваліфікації матиме належність відповідних корисних копалин до місцевого або загальнодер-
жавного значення та їх вартість. Також обґрунтовано, що для інкримінування ч. 1 ст. 254 Кримінального кодексу України важливе значення має встановлення причинного зв’язку між передбаченими нею діяннями та наслідками. Зокрема, необхідним є проведення екологічної експертизи, що має базуватися на достовірній діагностиці стану ґрунтів. Встановлено, що у випадках, коли тривале зниження або втрата родючості земель, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту стають наслідком забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля (зокрема, в разі використання земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства, для виробництва продуктів перероблення деревини) та за наявності інших підстав скоєне потребує кваліфікації за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 254 та ст. 239 Кримінального кодексу України. Аргументовано, що суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 Кримінального кодексу України, не повинні визнаватись особи, які самовільно зайняли земельну ділянку, оскільки на них не може бути покладено обов’язок дотримуватися правил щодо дбайливого і раціонального використання землі.
