Біль за межами ендометріозу: мімікрія гінекологічного болю та роль міофасціального синдрому. Гормони, фасції, нейрони — погляд на патофізіологію та терапію.

Abstract

Хронічний тазовий біль являє собою складну міждисциплінарну проблему, що часто асоціюється з ендомет­ріозом. Однак не всі випадки тазового болю пов’язані виключно з ендометріоїдними ураженнями. У багатьох пацієнток ключову роль у патогенезі больового синдрому відіграє міофасціальний синдром тазового дна — стан, що характеризується м’язовим гіпертонусом, наявністю тригерних точок та фасціальними дисфункціями. Через мімікрію гінекологічного болю міофасціальний синдром тазового дна часто залишається недіагностованим, що призводить до неефективного лікування гормональними препаратами або повторних хірургічних втручань. У статті розглянуто патофізіологічні механізми взаємозв’язку між ендометріозом і міофасціальним синдромом, включаючи вплив гормонального дисбалансу, запальних медіаторів та нейросенситизації. Обговорюється диференційна діагностика, що включає пальпацію тригерних точок, функціональні тести (Файрбенкса, Пейсса, Томаса) та інструментальні методи, такі як електроміографія та біофідбек. Основна увага приділяється індивідуалізованому терапевтичному підходу, що передбачає поєднання гормональної терапії, міорелаксантів, нестероїдних протизапальних препаратів, нейропатичних анальгетиків та немедикаментозних методів (міофасціальний реліз, фізіотерапія, когнітивно-поведінкова терапія, нейром’язова реабілітація). Запропоновано мультидисциплінарний підхід як ключ до ефективного контролю болю у пацієнток із поєднанням ендометріозу та міофасціального синдрому.