Abstract:
Мета. Систематичне узагальнення сучасних досліджень щодо
біомаркерів нейропластичності у дітей із затримкою рухового розвитку та
проведення критичної оцінки їх діагностичної і прогностичної значущості.
Результати. Біомаркери нейропластичності — це об'єктивні індикатори, що
відображають нейрофізіологічні, молекулярні або структурно-функціональні
зміни в центральній нервовій системі, пов’язані з адаптивною перебудовою
мозку. У контексті затримки рухового розвитку, такі біомаркери дозволяють
оцінити не лише ступінь ушкодження, а й потенціал до відновлення. Для
своєчасного виявлення порушень моторного розвитку у дітей досліджуються
перспективні біомаркери нейропластичності, зокрема нейротрофічний фактор
мозку (BDNF). BDNF відіграє ключову роль у регуляції нейрогенезу,
синаптогенезу, нейропротекції та синаптичної пластичності, що лежать в основі
процесів навчання, пам’яті та адаптації. Його рівень змінюється під впливом
зовнішніх чинників, зокрема фізичної активності. У дитячому віці, що
характеризується високою нейропластичністю, BDNF особливо важливий для
формування нейронних мереж. Його експресія охоплює критичні ділянки ЦНС –
гіпокамп, кору та базальні структури, впливаючи як на типовий розвиток мозку,
так і на механізми неврологічних порушень. Завдяки своїм поліфункціональним
властивостям, BDNF розглядається як потенційна мішень для терапевтичного
втручання та діагностики нейророзвиткових розладів. Імунні білки, як-от
цитокіни, хемокіни, Glial fibrillary acidic protein (GFAP), остеопонтин (OPN) та
Vascular endothelial growth factor (VEGF), беруть участь у розвитку та захисті
нервової системи, впливаючи на нейрогенез, синаптогенез і нейропластичність.
Вони є важливими посередниками взаємодії між імунною та нервовою
системами. Висновки. Біомаркери нейропластичності відіграють важливу роль
у сучасній діагностиці та моніторингу стану дітей із затримкою рухового
розвитку, дозволяючи оцінити ступінь залучення центральної нервової системи
в патологічний процес. Нейротрофічний фактор мозку наразі є найбільш
вивченим молекулярним маркером нейропластичності. Дослідження інших
молекулярних маркерів, таких як GDNF, OPN, VEGF, а також прозапальних цитокінів (IL-6, TNF-α), свідчать про їхню потенційну роль, однак на сьогодні
бракує достатньої кількості високоякісних клінічних досліджень у педіатричній
популяції.
