Біомаркери нейропластичності у дітей із затримкою рухового розвитку.

Abstract

Мета. Систематичне узагальнення сучасних досліджень щодо біомаркерів нейропластичності у дітей із затримкою рухового розвитку та проведення критичної оцінки їх діагностичної і прогностичної значущості. Результати. Біомаркери нейропластичності — це об'єктивні індикатори, що відображають нейрофізіологічні, молекулярні або структурно-функціональні зміни в центральній нервовій системі, пов’язані з адаптивною перебудовою мозку. У контексті затримки рухового розвитку, такі біомаркери дозволяють оцінити не лише ступінь ушкодження, а й потенціал до відновлення. Для своєчасного виявлення порушень моторного розвитку у дітей досліджуються перспективні біомаркери нейропластичності, зокрема нейротрофічний фактор мозку (BDNF). BDNF відіграє ключову роль у регуляції нейрогенезу, синаптогенезу, нейропротекції та синаптичної пластичності, що лежать в основі процесів навчання, пам’яті та адаптації. Його рівень змінюється під впливом зовнішніх чинників, зокрема фізичної активності. У дитячому віці, що характеризується високою нейропластичністю, BDNF особливо важливий для формування нейронних мереж. Його експресія охоплює критичні ділянки ЦНС – гіпокамп, кору та базальні структури, впливаючи як на типовий розвиток мозку, так і на механізми неврологічних порушень. Завдяки своїм поліфункціональним властивостям, BDNF розглядається як потенційна мішень для терапевтичного втручання та діагностики нейророзвиткових розладів. Імунні білки, як-от цитокіни, хемокіни, Glial fibrillary acidic protein (GFAP), остеопонтин (OPN) та Vascular endothelial growth factor (VEGF), беруть участь у розвитку та захисті нервової системи, впливаючи на нейрогенез, синаптогенез і нейропластичність. Вони є важливими посередниками взаємодії між імунною та нервовою системами. Висновки. Біомаркери нейропластичності відіграють важливу роль у сучасній діагностиці та моніторингу стану дітей із затримкою рухового розвитку, дозволяючи оцінити ступінь залучення центральної нервової системи в патологічний процес. Нейротрофічний фактор мозку наразі є найбільш вивченим молекулярним маркером нейропластичності. Дослідження інших молекулярних маркерів, таких як GDNF, OPN, VEGF, а також прозапальних цитокінів (IL-6, TNF-α), свідчать про їхню потенційну роль, однак на сьогодні бракує достатньої кількості високоякісних клінічних досліджень у педіатричній популяції.