Диссенсус теорії соціальної дії в конструкціях державотворення: пошук смислів сумісності

Abstract

Актуальність проблеми.До початку повномасштабних військових дій російсько-української війни у лютому 2022 р. складні процеси державотворення у постсучасному світі здебільшого вважалися ненасильницьким механізмом максимального узгодження національних соціокультур-них особливостей певного народу з інформаційно-комунікативними пріоритетами його жит-тєбудівництва у цифровій реальності на засадах загальновизнаних принципів Міжнародного правового порядку ХХІ ст. Проте кроваві трагедії військових дій та терористичних актів, гуманітарні, продовольчі, екологічні кризові явища епохи планетарних перетворень призвели до подвійної колізії смислоутворюючого контексту актуально-історичного розвитку теорії соціальної дії. Закріплені суспільною думкою новітні форми й види соціальної дії починають виконувати функції комунікативного процесу та стають фундаментальною основою сучасних розділів практичної філософії, набуваючи нового значення для процесів державотворення у сві-ті нових можливостей. Відповідно метою дослідження публікаціївизначено соціально-філо-софський аналіз методологічних колізій теорії соціальної дії в конструкціях державотворення у смислоутворюючому контексті постсучасності. Дослідницькими завданнями зазначеної розвідки є: 1) дослідити процес смислової трансформації ідеальної типології соціальної дії М. Вебера в активну теорію комунікативної дії в умовах планетарних перетворень; 2) про-аналізувати критичні студії розбіжностей між класичним діалектичним підходом до вивчення об’єктивних закономірностей суспільного розвитку та «розуміючою соціологією» М. Вебера як аналізу поведінкових смислів діючої особи; 3) з’ясувати специфіку комунікативно-діяльніс-ної природи актора у смислоутворюючому контексті соціальних практик постсучасності; 4) розкрити диссенсусний зміст теорії комунікативної дії як ситуації появи нових смислів і ви-значення меж активної діяльності соціального суб’єкта в системі актуальних перетворень інституційних конструкцій сучасної держави. Методологія дослідження.На основі соціально-філософського аспекту дослідження теорії соціальної дії було специфічним чином використано методи системного та порівняльного аналізу, аналітичний, культурно-історичний, а також елементи герменевтичної методології. Аналіз процедури розширення змісту теорії соціальної дії здійснювався за допомогою методологічних принципів комплексності, поліваріантності, діалогічності або діалектики, додатковості, єдності історичного і логічного, актуальності та соціальної потреби. Результати дослідження.У відповідності з поставленою метою та завданнями було встановлено, що ситуація диссенсусу як фактор ефективної комунікації в умовах інформаційного простору постсучасності створює процес смислової трансформації класичних засад теорії соціальної дії М. Вебера у межах загального модерністського проєк-ту в обґрунтовану теорію активної комунікативної дії сьогодення, причому аналізується не стільки процедура раціонального пояснення форм і видів діяльності людини, скільки способи оволодіння дією так само, як й об’єктивним світом предметних, актуальних і потенційних речей. Зазначено, що у такий спосіб визначається пріоритетність поліфонії дієвих форм волевиявлення індивідуальної або колективної ініціативи самого народу та можливість їх взаємозв’язку в конструкціях державотворення у відношенні до способів реалізації свободи дії. Своєю чергою характеристика процесу моделювання предметно-діяльнісного простору людини та відповідного соціального порядку доводить, що створюється не стільки ідеальна, скільки актуальна типологія соціальної дії, яка має темпоральний історичний характер та розпочина-ється з аналізу наявної маніфестованої дії, де важливу функцію виконує процедура розкриття суб’єктивного смислу такої дії та проявляється її значення в різноманітних конструкціях дер-жавного устрою. Доведено, що подальше вирішення теоретико-методологічної колізії розбіж-ностей за схемою: класичний діалектичний підхід до вивчення об’єктивних закономірностей суспільного розвитку – «розуміюча соціологія» М. Вебера як аналіз поведінкових смислів діючої особи – актуально-історична теорія комунікативної дії як процедура моделювання предметно-діяльнісного простору людини та відповідного соціального порядку, – забезпечує можливість створення системно-наукового підґрунтя для реалізації предметно-практичних рекомендацій у вирішенні чи попередженні соціальних конфліктів і революційних ситуацій як дієвих складових процесу формуванні цивілізаційних перспектив поступу світової спільноти