Формування педагогічних компетентностей аспірантів медичних закладів вищої освіти

Abstract

У статті йдеться про одну з трансформаційних змін у підготовці здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти, інспіровану викликами сьогодення й потенційним розширенням ринку праці: педагогічний компонент у структурі освітньої програми аспірантів. Ідеться про необхідність інкорпорування в навчальні плани освітньо-наукових програм дисципліни, яка б давала можливість здобувачам отримати знання, уміння та навички сучасних дидактичних технологій, пов’язані зі сферою майбутнього працевлаштування випускника аспірантури – це передовсім заклади вищої освіти. Оскільки вузькоспеціалізованих професійних знань лише своєї дисципліни/дисциплін замало для роботи зі студентами в закладі вищої освіти, то передбачається, що здійснюватиметься підготовка аспірантів-медиків з базових технологій дидактики вищої школи, яка дає основу для постійного вдосконалення ними педагогічного професіоналізму, а саме: ознайомлення з формами і видами організації освітнього процесу у виші, методами та прийомами подачі навчального матеріалу, способами контролю й самоконтролю знань студентів тощо. Установлено, що теоретичні відомості, отримані аспірантами на дисципліні-пререквізиті, повинні поглиблюватися й застосовуватися ними під час педагогічної (асистентської) практики. На цьому етапі набуття аспірантами педагогічних компетентностей і фахові знання медицини інкорпоруються в дидактичні навички їх донесення до здобувачів, з якими працюватимуть майбутні доктори філософії. Педагогічна практика є тим інструментом, що дає можливість аспірантам за короткий час визначитися з майбутньою професійною реалізацією як наукового чи власне науково-педагогічного працівника.