Abstract:
Зростання рівня захворюваності на порушення постави серед сучасної педіатричної популяції зумовле не соціально-економічними, екологічними проблемами, дефіцитом рухової активності, відсутністю нави чок здорового способу життя та емоційним перевантаженням у процесі повсякденного життя. Зміни по стави призводять до зниження фізичної та функціональної спроможності дитини, а це негативно впливає
на її фізичний розвиток і можливість прояву індивідуальних фізичних якостей життя.
Мета – висвітлити сучасні погляди на класифікацію, діагностування, лікування та реабілітацію порушень
постави в дітей.
Порушення постави призводять до формування структурних деформацій хребта і больових синдромів
із реалізацією патологічних рухового і статичного стереотипів. На цьому тлі розвиваються функціональні
суглобові блокади і міофасціальний больовий синдром, які змінюють біомеханіку хребта, що призводить
до розвитку дегенеративно-дистрофічних змін у міжхребцевих дисках і зв’язково-суглобовому апараті.
У подальшому розвивається остеохондроз, стійкий больовий синдром, формування гриж міжхребцевих
дисків, які трапляються в 60–80% дорослого працездатного населення і можуть спричинити інвалідизацію.
Крім того, порушення постави призводять до змін топографії органів грудної клітки, черевної порожнини,
недостатньої екскурсії діафрагми і зменшення градієнта внутрішньогрудного та внутрішньочеревного
тисків, що негативно позначається на функціонуванні органів дихання, серцево-судинної, нервової та
центральної нервової систем. Постава не буває вродженою, а формується протягом усього дошкільного
періоду та остаточно закріплюється в шкільному віці. Тому очевидною та актуальною стає проблема мак симально раннього корегування її можливих відхилень та порушень. Існуюча стадійність перебігу патоло гії постави свідчить, що чим раніше будуть виявлені її дефекти та усунені причини, що викликають різні
відхилення, тим легше їх виправити.
Висновки. Вроджені вади розвитку хребта і диспластичні сколіози є важливою проблемою сучасної
педіатрії та ортопедії дитячого віку у зв’язку з високим ризиком інвалідизації і порушенням якості життя
у віддаленому періоді, що підкреслює актуальність і невирішеність тематики дослідження та потребує по дальшого пошуку сучасних методів діагностування, корегування, профілактики і реабілітації патології.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
